Результати загальних виборів у Чехії несподіванкою не стали. Як і прогнозували соціологи, партія ANO колишнього прем'єр-міністра Андрія Бабіша («Акція незадоволених громадян») набравши майже 35% голосів, виграла парламентські перегони. Але, незважаючи на переконливу перемогу, ANO сьогодні не в змозі одноосібно сформувати уряд. Для цього їй потрібен 101 мандат із 200 у місцевому парламенті, а у партії їх всього 80. Тому ANO гостро потребує партнерів. Положення Бабіша ускладнює і чеська Конституція, згідно з якою рішення про формування уряду приймає президент країни. Напередодні дня голосування Петро Павел пообіцяв поважати результати волевиявлення громадян, давши зрозуміти, що не допустить до участі у формуванні зовнішньої та оборонної політики Чехії сил, що просувають вихід країни з НАТО і ЄС. Під такий критерій явно підходить один із потенційних партнерів Бабіша з коаліції, правопоулістська партія на чолі з громадянином Чехії японського походження Томіо Окамурою – «Свобода та пряма демократія» (SPD). Проте, після переговорів Петра Павела з Андрієм Бабішем, президент натякнув, що, швидше за все, призначить лідера ANO прем'єр-міністром і затвердить правлячу коаліцію у складі партії Бабіша, SPD та ще однієї несистемної партії «Автомобілісти за себе». При цьому президент закликав новий уряд зберегти Чеську програму з постачання боєприпасів для України, ініціатором якої був сам Петро Павел і яку ANO під час виборчої кампанії обіцяла переглянути. Звісно ж, саме збереження «Чеської боєприпасної ініціативи» для України і стало тим компромісом, який вплинув на рішення президента Чехії дати Андрію Бабішу шанс на створення парламентської коаліції та формування уряду. Втім, як часто це буває в політиці: говориться одне, але можливі нюанси. «Вибери краще життя»… Вибори до 200-місної нижньої палати парламенту Чехії (палати депутатів) проходять за пропорційною системою та відкритими списками. Прохідний бар'єр для окремих партій – 5%, для коаліції із двох партій – 10%, а трьох і більше – 15%. Загалом у перегонах брали участь 26 партій та коаліцій. Головних фаворитів було двоє – опозиційна партія ANO Андрія Бабіша, («Акція незадоволених громадян») та проєвропейська коаліція SPOLU («Разом») нинішнього прем'єр-міністра Петра Фіали, яка на парламентських виборах чотири роки тому поставила на паузу 7-річне перебування у владі ANO. Виборчі кампанії лідерів були діаметрально протилежні. Бабіш наголосив на внутрішньому порядку, оскільки головною проблемою пересічних громадян стало зростання вартості життя. Пандемія COVID-19 та початок повномасштабної війни РФ проти України помітно погіршили стан чеської економіки: по громадянам вдарили інфляція до 15% річних, різке зростання цін на енергоносії та інші проблеми. Уряд Петра Фіали вимушено зайнявся зниженням бюджетного дефіциту, що означало жорсткі заходи економії. Це і призвело до обвалення рейтингів правлячої партії, чим скористався Бабіш. Повісивши на свої прапори гасло «Вибери краще життя» ANO критикувала владу за політику жорсткої економії і обіцяла виборцям повний «популістський пакет»: підняття зарплат і пенсій, зниження податків для бізнесу, цін на споживчі товари та енергоносії, покращення умов іпотечного кредитування та інші заходи. Зовнішньополітичний порядок денний ANO також вибудовувався, відштовхуючись від внутрішніх проблем країни. Бабіш переконував виборців, що влада забула про них і чотири роки говорила лише про війну в Україні. До речі, про Україну Андрій Бабіш у ході виборчої кампанії згадував неодноразово. Він критикував уряд за надмірну, на його думку, допомогу українським біженцям. Але набагато частіше за витрати на закупівлю для України боєприпасів. Під час кампанії ANO розглядала можливість повного згортання цієї програми, або передачі НАТО всієї відповідальності за поставки. “У нас тут немає грошей для наших людей. Наша програма спрямована на покращення життя громадян Чехії... Ми не в Україні», — заявив Бабіш під час дебатів на одному з телеканалів. Кампанія Бабіша «Чехія, перш за все» пройшла в стилі Дональда Трампа, про що свідчили не лише її назва в стилі «America first» та червона кольорова гама, а й заклики посилити міграційну політику та відмовитися від «зеленої повістки». До речі, і самого Бабіша часто називають чеським Трампом. У ході кампанії він, як і його американський «кумир», також пережив «замах». Щоправда, на відміну від Трампа, у нього не стріляли. Під час передвиборчого мітингу Бабіша «огріли» милицею по голові та спині, відправивши на кілька днів до лікарні. Коментуючи інцидент, прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан не став порівнювати його з Трампом, але назвав «другою жертвою агресивної брюссельської та проукраїнської скандальної політики» після прем'єра Словаччини Роберта Фіцо. Російський фактор… Не можна сказати, що присутності Росії на цих виборах взагалі не було. Вона була, але не такою масштабною, як, наприклад, у Молдові. РФ підозрювали у кібератаках на держустанови та об'єкти критичної інфраструктури. Напередодні виборів у соціальних мережах було виявлено майже 300 анонімних акаунтів, які переконували чеських виборців у тому, що республіка має вийти з НАТО, інакше буде війна і чеські чоловіки підуть на фронт. Проте запит на вихід Чехії з Північноатлантичного альянсу вкрай малий, як і кількість прихильників «Czexit». Лише дві партії на цих виборах відкрито ставили під сумнів союз Чехії із Заходом, допомогу Україні та закликали до виходу з ЄС та НАТО. Це лівий блок Stacilo! («Досить!») та правопопулістська партія «Свобода і пряма демократія» (SPD). Однак, чи то під впливом дронів, що залетіли у повітряний простір Європи, чи то через страх перед майбутньою нестабільністю через можливу зміну зовнішньополітичного курсу країни, виборець проголосував за ці партії слабо. «Stacilo!», взагалі пролетів повз парламент, набравши 4,3%, хоча під час кампанії опитування фіксували у лівих до 7% підтримки голосів. Схоже, що виборці, яких могла б залучити досить непогана соціально-економічна програма лівих, обрали «безпечніший» варіант, проголосувавши за ANO. Найгірший, ніж очікувалося результат, показала й ультраправа партія Окамури «Свобода та пряма демократія». Під час кампанії опитування їй давали навіть 13%, але підсумковий результат виявився набагато гіршим – 7.9%. Це конвертувалося у 15 депутатських мандатів, що на п'ять менше ніж на минулих виборах. Як і у випадку з рухом Stacilo!, голоси виборців SPD також перетекли до партії Бабіша, а виборці в умовах геополітичної конфронтації виявилися не зацікавленими у виході з НАТО та ЄС. На відміну від ультраправої партії Окамури та лівих із «Stacilo!», ANO навпаки підкреслювала свою відданість трансатлантичному співробітництву. Втім, це не убезпечило Бабіша від звинувачень у проросійській позиції. Хоча сам він своїми висловлюваннями не давав приводу для таких звинувачень. «Ми ніколи не потягнемо Чехію на Схід. Я абсолютно виключаю це», - заявив він на одному зі своїх передвиборчих мітингів. "Я ніколи не вів переговорів з Путіним і не планую", - відповів Бабіш на питання про зовнішню політику країни незадовго до виборів. І він справді не брехав. Путін та Росія йому нецікаві, особливо як бізнесменові. А «золотий тілець» для Бабіша – це все. До 2014 року він мав деякі бізнес-інтереси в Росії, але «після Криму» він остаточно переключився на європейський ринок. У березні 2022 року холдинг Бабіша «Агрофер» заявив, що він більше не торгує з Росією та Білоруссю. Але не через симпатію до України, а тому, що «Агрофер» залежить від європейських субсидій, європейської торгівлі та європейського ринку. Крім того, російські конкуренти, що демпінгують, практично витіснили його з німецького ринку добрив. Тому Бабіш був дуже радий, що росіяни пішли з Європи. Примітно, що саме у перший прем'єрський термін Бабіша відносини Росії та Чехії переживали гостру політичну кризу. Невдахи та тріумфатори Головними невдахами на цих виборах виявилася коаліція SPOLU («Разом») прем'єр-міністра Петра Фіали. Вона втратила владу і тепер вирушає до опозиції. У виборчій кампанії уряд Фіали зробив ставку на свої успіхи у зовнішній політиці, головним чином на терені підтримки України. Прем'єр-міністр Чехії увійшов в історію як один із перших високопоставлених європейських політиків, які поїхали потягом в Україну 15 березня 2022 року (разом із главами урядів Польщі та Словенії). Прага стала ініціатором програми із закупівлі у третіх країнах боєприпасів для України, у рамках якої лише у 2024 році Київ отримав 1,5 млн. артилерійських снарядів. Крім того, Чехія була серед перших країн, які почали передавати ЗСУ бойові машини та танки. Петро Фіала став одним із головних критиків Путіна. Однак, на тлі кризи вартості життя, допомога Україні мала для партії влади й негативні наслідки. Частина населення думає, що країна допомагає Україні «надто багато», забуваючи про своїх громадян. Хоча деякі експерти вважають, що чеський внесок у обороноздатність України насправді набагато скромніший, ніж враження, яке уряд Фіали справляв на зовнішній світ. У перерахунку ВВП Прага пожертвувала Україні не лише менше ніж Польща чи Німеччина, а й менше, ніж Литва чи Естонія. Друга і, мабуть, головна проблема SPOLU була в тому, що люди втомилися від політики затягування поясів. Зросли ціни на житло, енергоносії та продукти харчування. Зростання споживчих цін призвело до падіння реальної заробітної плати. Незважаючи на те, що політика «затягування поясів почала давати свої плоди: дефіцит бюджету зараз не перевищує 2%, інфляція знизилася до 2,5%, реальні зарплати почали зростати, проте населення цього ще не відчуло. У результаті набравши 23,36% і здобувши 52 депутатські мандати, коаліція SPOLU Петра Фіали прийшла до фінішу другою, здобувши перемогу лише у двох великих містах Чехії: Празі та Брно. Ще один партнер SPOLU з правлячої коаліції партія STAN «Старости та незалежні», ліберальна проєвропейська політична сила, орієнтована на місцеве самоврядування, набрала 11,23% і отримала 22 місця в парламенті. Це на 11 мандатів менше, ніж у партії STAN за підсумками виборів 2021 року. Більшість експертів упевнені, що увійшовши до влади, «Старости і незалежні» перенесли частину непопулярності уряду Петра Фіали на себе. Лідер партії Віт Ракушан очолював МВС Чехії. Також в уряді Фіали представники партії були «при кермі» міністерства транспорту та освіти. Несподівано успішно виступила «Піратська партія», колишній член правлячої коаліції. Партія була заснована на принципах лібералізму і виступала за свободу в інтернеті, цифрові права, боротьбу з корупцією та прозорі держфінанси, захист громадянських свобод та підтримку малого бізнесу. Пік її популярності припав на 2017 рік. Тоді, на парламентських виборах, набравши 10,8% і отримавши 22 депутатські мандати, «пірати» заявили про себе як про серйозну політичну силу. Проте, розвинути свій успіх вони не змогли. На парламентських виборах 2021 року «пірати» змушені були об'єднатися зі «старостами», але завоювали в такому альянсі лише 4 депутатські мандати. Щоправда, це не завадило «Піратській партії» увійти до правлячої коаліції, а її лідеру Івану Бартошу отримати портфель віце-прем'єра з цифровізації та міністра регіонального розвитку. Проте, у вересні 2024 року «пірати» виходять із коаліції на знак протесту проти звільнення Бартоша з уряду. Прем'єр-міністр Петро Фіала звинуватив його у провалі цифрової реформи в галузі будівельних дозволів та звільнив без консультацій з «піратами». У вересні 2024 року Бартош попрощався не лише з посадою віце-прем'єра. На регіональних виборах «Піратська партія» втратила 96 із 99 місць у місцевих радах, залишившись лише з 3 мандатами. Це стало для партійного керівництва політичним шоком: Бартош і вся верхівка піратів добровільно пішли у відставку, визнавши необхідність змін. Новим головою партії було обрано віце-мера Праги Зденека Гржиба, який зайнявся її реформуванням. І судячи з результатів, показаних «піратами» на останніх виборах, - вони набрали 8,97% і завоювали 18 мандатів, - зробив це дуже успішно. До партійних списків «піратів» увійшли представники Партії зелених. Обидві політичні сили презентували план стимулювання чеської економіки та підвищення доходів 90% сімей за рахунок зниження податків. У переліку пріоритетів також були підтримка дрібних фермерів, політики «зеленого переходу», реформа парламенту та стимулювання житлового будівництва. Під час кампанії «пірати» лише нарощували свій рейтинг. І, схоже, вирішальним чинником їхнього успіху стало те, що їм вдалося привести на виборчі дільниці своє головне електоральне ядро – молодь, паралельно відтягнувши голоси у STAN та SPOLU. Мабуть, головний сюрприз зробила несистемна партія «Автомобілісти за себе», яка несподівано для багатьох подолала 5% бар'єр і, отримавши 13 мандатів, увійшла до парламенту. Хоча протягом усієї кампанії «автомобілісти» були на межі проходження. Тому їхній результат 6,7% перевищив усі очікування. Секрет успіху партії був у ставці на ключову ідентичність – автомобілістів. Їхній передвиборчий порядок денний «крутився» навколо простих і зрозумілих тем – дороги, податки, паркування та влада, яка заважає жити. Їхній електорат – це водії-дальнобійники, кур'єри, таксисти, робітничий клас та пенсіонери, яким дорого жити в умовах «зеленої політики» великих міст. Активно використовуючи соціальні мережі: TikTok, YouTube, Facebook «Автомобілісти» викладали в них прості та злободенні ролики, в яких «били» чиновників за дорожнечу паркування, «зелених» – за заборону двигунів внутрішнього згоряння, а уряд – за зростання цін на бензин та дизельне паливо. Протест і критика всіх: від лібералів до піратів, від мерів до ЄС стала стрижнем їхньої кампанії. Вже під час виборчої кампанії говорили, що у разі потрапляння до парламенту, «Автомобілісти за себе» цілком можуть скласти компанію ANO та ультраправій SPD у новій урядовій коаліції. «Коаліціада»… Після оголошення результатів виборів Андрій Бабіш заявив, що планує розпочати коаліційні переговори із SPD та «Автомобілістами». Іншого варіанту він не мав. Ліберальні партії, які пройшли до парламенту, відразу дали зрозуміти лідерові ANO, що в коаліцію з ним не підуть. Ідеал Бабіша – це уряд меншості, в якому він хотів би зберегти за собою керівну роль за підтримки в парламенті його уряду партією Окамури «Свобода та пряма демократія» та «Автомобілістів за себе». Однак потенційні партнери виявили норовливість і вже заявили про свої урядові амбіції, інакше Бабішу не варто чекати від них підтримки. Звичайно, Бабіш продовжуватиме «гнути» свою лінію, щоб домогтися уряду меншини, сформованої ANO. У крайньому випадку він може піти на двопартійний уряд з «Автомобілістами» за підтримки SPD, вважаючи, що ті можуть бути більш керованими партнерами по коаліції. У партій більше спільного, аніж відмінностей. Обидві партії належать до групи «Патріоти за Європу» в Європейському парламенті, вважають себе прагматичними євроскептиками, ратуючи не за вихід із Євросоюзу, а лише за зміцнення суверенних позицій національних держав у рамках ЄС та меншу залежність від євробюрократії. З партією Окамури «Свобода та пряма демократія» (SPD) все набагато складніше. Третина майбутніх депутатів SPD є членами інших партій, які балотувалися за списком «Свободи та прямої демократії»: «Вільні» – чеська права лібертаріанська партія, правопопулістський рух PRO та ще одна права партія «Tricolora». Рано чи пізно цей гримучий коктейль може спалахнути і призвести до міжпартійних протиріч і нестабільності в коаліції. Та й в ідеологічному плані у ANO та SPD багато розбіжностей. Тому, без сумніву, коаліційні переговори будуть для Бабіша не простими, але він бізнесмен і знає, як укладаються угоди. Те, про що він не зможе домовитися, можна просто купити, і йдеться не лише про гроші. Імовірність того, що Бабіш таки зробить своїм партнерам пропозицію, від якої неможливо відмовитися і сформує уряд, дуже висока. Але про це ми дізнаємося вже у листопаді. Чи зітхне Київ із полегшенням? За перебігом чеських парламентських виборів з напругою стежили у Києві. Усіх хвилювало питання, як прихід до влади Андрія Бабіша вплине на українців. І тих, хто зі зброєю в руках героїчно відбиває агресію Росії, і тих, хто, ставши біженцями, знайшли притулок у Чехії. На сьогоднішній день їх у Чехії проживає понад 390 тис. Серед країн ЄС більше лише у Німеччині та Польщі, а у перерахунку на душу населення Чехія виглядає рекордсменом. Загалом, риторика ANO на виборах щодо українців, які мешкають у Чехії, нічим не відрізнялася від тих вимог, які поширені сьогодні у більшості країн Європи. Це скорочення термінів та обсягів допомоги для біженців, посилення правил працевлаштування та отримання соціального житла, переклад фокусу з допомоги «усім поспіль» на підтримку тих, хто інтегрувався, працює та сплачує податки. ANO не вимагала депортації українців. Загалом, лейтмотив Бабіша такий: «Допомога українцям – так, але чехи - перш за все». Політика стосовно українських біженців, швидше за все, стане жорсткішою, ніж за уряду Фіали, але без крайнощів, про які під час кампанії заявляв лідер SPD Окамура: «Ми залишимо тут лише тих, хто працюватиме на посадах, на яких чеський громадянин не може бути працевлаштований. Всім іншим ми анулюємо посвідку на проживання». Військова допомога уряду України у відбитті російської агресії, також, очевидно, не стане головним пріоритетом уряду Бабіша. У ході виборчої кампанії він заявляв, що мету запобігти повному захопленню України Росією вже досягнуто і подальшу військову допомогу варто переглянути. Але повністю припиняти її Бабіш не збирається. Більше того, він заявив, що не перешкоджатиме постачанню зброї Києву приватними компаніями. У цьому вони схожі із Трампом. Передача зброї чи фінансування з його бізнес-точки зору – це витрати, а не інвестиції. Але якщо є можливість на цьому заробити, він із задоволенням це зробить. Ми вже писали, що ймовірним компромісом для формування Бабішем уряду могла стати домовленість із президентом Петром Павелом про збереження «Чеської боєприпасної ініціативи». У рамках цієї програми за підсумками поточного року Чехія має надати Україні 1,8 млн. снарядів. Під час кампанії Бабіш закликав її завершити, вважаючи надто дорогою, «непрозорою» та передати до компетенції НАТО. Однак прем'єрська посада відкриває для нього нове «вікно можливостей» із погляду «заробити». Ні для кого не секрет, що на цьому проекті добре збільшують свої прибутки чеські виробники зброї. Схема виглядає так: українці визначають, боєприпаси, які їм потрібні, а чеські компанії (їх обирає уряд), отримуючи їх за кордоном, організовують логістику, доставляють до Чехії, модернізують, якщо вони зношені, виставляють рахунки та отримують хороші гроші. Але весь секрет у тому, що не від українців та чеського уряду, а від європейських донорів – німців, французів, данців, голландців, англійців. І що така схема може не сподобатися бізнесмену Бабішу? Сьогодні на ній добре заробляють інші. Особливо виділяють Міхала Стрнада, власника холдингу Czechoslovak Croup одного з найбільших чеських виробників зброї та партнера уряду Фіали за програмою постачання боєприпасів. Стрнад - найбагатша людина Чехії, статки якої оцінюють сотнями мільярдів чеських крон. Напевно, у Бабіша виникає питання: чому на цій «схемі» заробляє Странд, а не я і мої бізнес-партнери? В одному зі своїх виступів він якось зауважив, що йому не подобається програма постачання боєприпасів, у якій, за його словами, прибуток отримують лише обрані. Він хоче дати шанс усім… Читай тим, кого як майбутній глава уряду зробить своїми партнерами сам. Такий підхід Бабіша з одного боку вигідний Україні, з іншого - робить її «заручником» його бізнес інтересів. Наприклад, як у випадку вступу України до ЄС. У цьому питанні Андрій Бабіш повністю солідаризується з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном та прем'єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо, вважаючи, що Україна не готова до вступу до ЄС. Але на відміну від своїх колег, ним таки рухають інші інтереси. Ні для кого не є секретом, що холдинг Бабіша «Агрофер» досить міцно закріпився на європейському ринку виробництва продуктів харчування та хімічних добрив. Виходячи з його бізнес-логіки, допустити на ринок гравця з таким аграрним потенціалом, як Україна – не що інше, як залізти у «власну кишеню». І доки він не дізнається, як заробити на членстві України в ЄС, він виступатиме проти. Що ж до відносин з ЄС, то навряд чи він піде на серйозну конфронтацію з Брюсселем, поки Чехія потребує коштів Євросоюзу, а бізнес мільярдера отримує вигоду від європейського ринку. Тому прагматизм та національний егоїзм будуть головним змістом політики уряду Андрія Бабіша. Його Кабінет міністрів не буде ані проросійським, ані антиукраїнським, ані проукраїнським, ані радикально анти- чи проєвропейським. Ігор Алєксєєв, спеціально для «ОстроВа»
