Самоліквідація «руського миру» в Україні. Дорога через звільнені села

Північ Донеччини, південь Харківщини. Температура мінус 8. Мости зруйновані. Заблукали в пошуках переправи через Сіверський Донець. В'їжджаємо до села – не димить жодна труба. Оглядаємось – жодного цілого будинку. Це село Богородичне, біля Святогірська. До війни – супер-престижне, супер-багате. Жодної живої душі. Скелетований купол церкви на фоні руїн. Зверніть увагу на фото - вже складені, але кинуті похапцем холодильники і пральні машини.

 

Далі дорога до Харківської області. Такі ж зруйновані села, але в окремих будинках ще теплиться (у прямому сенсі) життя. Ні електрики, ні інтернету. Щоправда, місцеві хвалять владу – привозять гуманітарку і навіть хліб додому безкоштовно. Загалом, люди не кинуті.

Одна бабуся розповідає, нібито, реальний випадок. У селі стояли «вузькоокі» (чи якути, чи буряти). Один тягне пральну машинку.

- Синку, навіщо ти її тягнеш, у вас же там навіть водопроводу немає?

- Вона у мене як тумбочка стоятиме...

Кажуть, багато хто навіть російською не розуміли. Не знали, куди їх привезли. Коли наші наступали, руські втекли першими, а цих покинули. Вони плакали від страху.

– Я не розумію, – каже мужик біля місцевої крамниці. – Вони навіть по горілку крім як на танку чи БТР не приїжджали, техніки було – жах! І тут з'являються ЗСУ на пошарпаних пікапах і усю цю броньовану погань ніби водою змиває. Як це? - дивується він.

Багато розповідей про місцевих колаборантів. В принципі, вони й до війни не приховували своїх поглядів, але на це ніхто не звертав уваги. А під час окупації наробили багато зла: здавали на тортури АТОшників, переконували людей, які не маюли жодної інформації (росіяни, коли дали світло, спеціально розстрілювали супутникові тарілки на будинках), що Росія перемогла і треба лише підкоритися. Багато розповідей про молодих «дівчат», які гуляли з «руськими»…

Повертаємось. Дорогою - стада кинутих людьми корів, яких, якщо не переловлять на м'ясо «цигани», взимку вб'ють мороз і голод... Війна прокотилася цими місцями так, що, повертаючись, ми сперечаємося: чи буде все це відновлено? І чи потрібно це відновлювати? Чи повернуться люди на руїни свого життя, чи почнуть нове в інших місцях? А що, тоді з цим краєм?

Звісно, життя візьме своє. Може, в інших формах. Єдине, що можна сказати точно – російський світ на цих територіях вже не проросте ніколи. Занадто багато болю він приніс цим старим, землі, коровам, пораненим лісам…

Сергій Гармаш, «ОстроВ»

Раніше «ОстроВ» підтримували грантодавці. Сьогодні нашу незалежність збереже тільки Ваша підтримка

Підтримати

Статті

Світ
01.07.2025
17:00

«Населення «Великого Донбасу» скоротилося втричі». Російські ЗМІ про Україну

...Я впевнена, що український народ в більшості своїй все правильно розуміє. Це завжди був братський народ. Вони прокинуться, вони прокинуться. Вони прокинуться і дадуть адекватну оцінку всьому, що відбувалося і відбувається.
Світ
30.06.2025
22:45

"Нарешті президент США, здається, позбувся наївної ілюзії". Медіа про "українські" заяви і дії адміністрації Трампа

Найбільш прикро, що на саміті не обговорювали нагальну потребу у продовженні військової підтримки України. Також вперше з часу російського вторгнення більше трьох років тому у підсумковому комюніке не було засуджено агресію Владіміра Путіна.
Світ
30.06.2025
14:00

“Закінчується епоха в історії Донбасу, якої ми більше ніколи не побачимо”. Польські медіа про Україну і українців

...Майже 84 відсотки опитаних українців у Познані ніколи не стикалися з дискримінацією, майже 80 відсотків – ніколи не відчували, що місцеві мешканці ставляться до них із засторогою.
Всі статті