Путін намагається перехопити ініціативу та кличе на переговори до Стамбула: що за цим стоїть

Президент РФ Володимир Путін заявив про готовність повернутись до прямих переговорів з Україною — зокрема в «стамбульському форматі» та без попереднього припинення вогню. Таким чином, Москва не відмовляється від збройного тиску на Україну, а навпаки — намагається поєднати воєнні дії з начебто дипломатичними сигналами.

Ця заява вже викликала реакцію з боку української влади та західних політиків.  Дональд Трамп заявив, що Україна має негайно погодитися на запропоновані кремлівським лідером Володимиром Путіним переговори в Туреччині 15 травня. Президент Володимир Зеленський не став зволікати та запропонував зустріч на рівні лідерів держав, фактично перекидаючи м’яч на сторону Москви.

Що стоїть за "стамбульською ініціативою" Путіна, чому російський диктатор обрав саме Туреччину та чи є зараз реальні передумови для початку мирного процесу — в інтерв’ю "ОстроВу" розповів політолог, керівник Аналітичного центру "Об’єднана Україна" Ігор Петренко.

– Хочу почати з нещодавньої заяви Путіна про відновлення прямих переговорів у Стамбулі. Як Ви можете прокоментувати цю ініціативу?

– Передусім, Путін намагається перехопити ініціативу. Його триденне перемир'я не спрацювало, воно не отримало бажану реакцію. Україна, Сполучені Штати та європейські партнери підтримали позицію, що перемир'я необхідно вводити упродовж більш тривалого часу. Саме тому Путін спробував зробити крок, щоб перехопити ініціативу, та запропонував зустріч у Стамбулі.

Путін насправді не хоче перемир'я, він прагне до капітуляції України. Але разом з тим він намагається повернути ініціативу та не дати підстав говорити, що він відмовляється від мирного процесу. Він дає пас Трампу: мовляв, ми не проти, давайте зустрінемось у Стамбулі, ми не проти говорити.

Путін прагне зберегти зв'язку із Трампом і не провокувати його на більш різку реакцію, щоб не створювати враження, що саме Росія затягує процес та не готова до припинення вогню. Це спроба створити враження діалогу.

– Тобто це гра перед Трампом та намагання втягнути Україну в прямі переговори?

– Саме так. Він хоче втягнути Україну в переговори без присутності Сполучених Штатів та Європейського Союзу і мати можливість звинуватити Україну в деструктивності. Коли перемовини обговорюються один на один, без посередництва, це завжди створює поле для певних маніпуляцій.

Путін хоче підіграти Трампу та дати йому "історію успіху", або хоча б шанс на неї. Тим більше, що американський президент говорив, що сторони мають розмовляти напряму, без США як посередника. Це також спроба змістити фокус з треку "30 днів припинення вогню" на "зустрітися в четвер", після чого Путін буде ще накидувати якісь додаткові вимоги і намагатися показати, що Україна є деструктивною.

– Чому Путін обрав саме Стамбул, на Вашу думку?

– Це намагання Путіна прив’язати ситуацію до так званих "стамбульських домовленостей", які були ще на початку повномасштабного вторгнення. Вони йому подобаються, бо надають йому певну перевагу. Хоча ці домовленості не були підписані Україною – це був лише протокол про наміри, але Путін хоче їх подати як основу для нових переговорів.

Фактично очільник Кремля розуміє, що виконати цілі "СВО" не може в найближчому майбутньому, але він і не має плану того, як вийти з війни. Тому зараз росіяни хватаються за стамбулські домовленості. Вони розуміють, що Туреччина – це країна, яка має робочі відносини і з Україною, і з Росією. Крім того, там був успішний кейс у вигляді зернової угоди.

– Що Росія може привезти до Стамбула, окрім "старих домовленостей"?

– Росіяни скажуть, що стамбульські домовленості є ґрунтом і, відштовхуючись від них, запропонують домовлятися. Але треба розуміти, що ці перемовини -  не про пошук шляхів для досягнення якихось домовленостей, вони створюються для затягування часу. Я більш ніж переконаний, що зараз не буде домовленостей, буде намагання створити процес заради процесу, для того, щоб використати літній період для певних операцій на землі.

А вже після результатів літньої кампанії, можливо, буде новий раунд переговорного процесу, який матиме інші контури. Але зараз Росія не зацікавлена у реальних переговорах, Путін просто хоче виграти час, який він буде використовувати для того, щоб обіцяти Сполученем Штатам "золоті гори": і Арктику, «Північний потік», і спільно добувати якісь копалини. А паралельно будуть показувати, що є певна історія успіху в тому, що нарешті, задяки Дональду Трампу, Україна та Росія сіли за стіл перемовин та спілкуються напрямку. Я думаю, що план десь приблизно такий.

– Як ви оцінюєте реакцію Володимира Зеленського на пропозицію Путіна?

– Тут важливо розуміти: спочатку Україна не планувала їхати у Стамбул. Але була реакція наших європейських партнерів, а також допис Дональда Трампа, де він заявив, що сторони мають зустрітися. З одного боку, він показав, що має намір тиснути на Росію, з іншого – наполіг на зустрічі. Тобто Трамп і Путіну підіграв, і зробив певний реверанс в бік України, тому у нас не було іншого виходу як погодитись. Але нам треба було створити умови, щоб перекинути м'яч в бік Росії.

– У якому сенсі?

– Ідея Путіна полягала в тому, щоб підготувати переговорну групу, яка мала б поїхати в Стамбул. А Володимир Зеленський одразу запропонував зустрітися на рівні президентів. Це певне намагання спровокувати Путіна. Але ми розуміємо, що вкрай сумнівно, що російський президента поїде до Стамбула. У підсумку Зеленський зможе сказати, що, він приїхав говорити, а Путін не захотів цього та проігнорував зустріч, тобто це Росія не хоче миру.

– Повідомлення Трампа не виглядало як односторонній тиск на Україну?

– Я не думаю, що це односторонній тиск на Україну. Так, те, що написав Трамп, фактично можна назвати ультиматумом для обох сторін, але разом із тим він там залишив примітку на кшталт: "я подивлюсь, що з цього вийде, давайте спробуємо, побачимо, хто готовий домовлятись, а хто — ні ".  Тобто Трамп залишив собі поле для маневру. Він показав, що поки не займає жорсткої позиції, але в подальшому буде діяти в той чи інший спосіб, залежно від розвитку подій. Це був своєрідний реверанс у бік України.

Мені здається, що Трамп просто намагався "зіграти і нашим, і вашим". Він підіграв Росії — сказав: "Давайте зустрічайтесь негайно". Але водночас підіграв і Україні в частині того, що ця зустріч покаже,  хто насправді не хоче миру.

– Чого зараз прагне Трамп?

–  Мені здається, що Трамп від самого початку прагнув одного — зупинити вогонь та подати це як свою персональну перемогу: мовляв, він зміг зупинити стрілянину,  красиві люди більше не помирають, а далі — будь ласка — європейці, українці, росіяни між собою домовляйтесь про політичне врегулювання, та відійти в сторону.

Це всі чудово розуміли, і, в принципі, ніхто не був особливо зацікавлений у такому сценарії. Навіть європейці, бо їм потрібна парасолька безпеки з боку США, адже вони розуміють, що стійкого миру навряд чи можна досягти, якщо Вашингтон не братиме участі в широкому політичному врегулюванні, зокрема, б частині верифікації умов припинення вогню, моніторингу лінії розмежування або якихось повітряних місій. Інакше — мир не буде стабільним, навіть якщо він формально настане.

Трамп у своїх початкових зусиллях намагався зосередитись на зупиненні бойових дій, а далі сказати: "Я зробив те, що обіцяв". Але йому це не вдається. Трамп бачить, що без більшої участі США не обійтись. До того ж, він уже підписав мінеральну угоду з Україною, тобто визнав, що тут є стратегічний інтерес для США і  він це може легко пояснити своїм виборцям: мовляв, "ми захищаємо наші економічні інтереси, тому підтримуємо Україну".

Я би сказав, що Трамп ментально готовий до глибшого залучення, але все ще намагається "зіграти на два фронти" — підтримати і Росію, і Україну, але без додаткових витрат і великого втручання з боку Сполучених Штатів. Але водночас він усе краще розуміє: навряд чи йому це вдасться. І в підсумку — все одно доведеться тиснути на Росію, щоб досягти хоча б якихось стабільних домовленостей безпосередньо на цьому етапі.

– Як думаєте, чи готовий Трамп до реального тиску (санкцій та інших обмежень) на Росію?

– Я думаю, що теоретично він до цього готовий. Але важливо розуміти, як саме на ситуацію з РФ дивиться сам Трамп та його команда. Вони намагаються реалізувати певну стратегічну ідею Генрі Кіссінджера — фактично повторити успіх Холодної війни, коли США вдалося відірвати Китай від СРСР і зробити його союзником проти Москви.

Сьогодні адміністрація Трампа прагне відірвати Росію вже від Китаю. Ідея полягає в тому, щоб зменшити вплив головного геополітичного суперника — саме Китаю — шляхом створення певного "люфту" у відносинах із Кремлем. Це дозволило б Вашингтону хоч трохи впливати на позицію Москви щодо Пекіна у тих чи інших питаннях.

– Це досяжна мета?

– Я думаю, що ідея тупікова, оскільки у 1970-х роках Китай та Радянський Союз ледь були не на порозі війни, мали дуже погані відносини, відбувалися прикордонні перестрілки тощо. Сьогодні ж такого немає. Навпаки — між Росією і Китаєм дуже тісне співробітництво. Сі Цзіньпін буквально нещодавно приїздив до Москви, і цей візит став символом демонстративної підтримки. Він показав, що Сполучені Штати можуть "закатати губу" у намірах налаштувати РФ проти Китаю. Тобто Сполучені Штати трохи ширше дивляться на Росію, ніж виключно в контексті війни.

Я вважаю, що роздратування Трампа зростає і воно може стати одним із факторів, що підштовхне його до реального санкційного тиску на Росію. Питання полягає в тому, наскільки активно він буде готовий діяти і наскільки сильно. Адже у Сполучених Штатів є всі ресурси, щоб озброїти Україну до зубів. Це — найкраща форма тиску на Росію, включно з розширенням санкцій.

До речі, як казав міністр фінансів США, на сьогодні санкції проти Росії реалізовані лише на 30–50% від своєї максимальної потужності. Тобто потенціал тиску — колосальний. І цього ще не реалізовано повною мірою. Однак для того, щоб Трамп дійсно почав діяти, хтось має його переконати, що це буде ефективно, що санкції і військова допомога дадуть реальний результат.

Такий сценарій можливий. Але для його реалізації потрібна правильна риторика, потрібні правильні слова, це не дуже просте завдання.

– Якщо все узагальнити, то в якій точці переговорного процесу ми зараз перебуваємо?

– Я думаю, що ми зараз перебуваємо на етапі вироблення спільного позиції з нашими партнерами. У нас є певні "червоні лінії", і ми зараз намагаємось виробити спільний підхід із західними партнерами – Європейським Союзом та Сполученими Штатами. Наше основне завдання зараз — узгодити позиції, і особливо це стосується саме співпраці зі Дональдом Трампом.

Тобто ми чуємо їхні прохання та сигнали, але намагаємося донести свою позицію: що наразі домовленості з Путіним не будуть працювати. Тому я б назвав це стадією формування єдиної позиції із західними партнерами.

– Але це ще не початок реальних переговорів?

– Якщо говорити конкретно про переговори між Україною та Росією, то зараз це, швидше, підготовчий етап. Йде формування базових умов, рамкових позицій, із яких ми можемо виходити. Україна вже озвучила свою базу, Росія — фактично апелює до так званих "стамбульських домовленостей". Але треба пам'ятати, що війна залишається асиметричною — це стосується військових та дипломатичних сфер. Тому ми маємо заручитись підтримкою та говорити з нашими партнерами однією мовою щодо параметрів миру, бо звучали різні формули — від кордонів 1991 року до визнання Криму з боку США.

Ми ще на стадії вироблення чіткої позиції, з якою можна буде виходити на якісь домовленості. Але наразі для Росії існує занадто мало стримуючих факторів. Так, у них є серйозні економічні проблеми, але це ще жодного разу не зупиняло Путіна. Тому потрібен сильніший тиск на Росію, щоб змусити її до реальних переговорів, або, навпаки, на Україну — щоб змусити нас погодитися на капітуляцію, але поки що ми змогли відбити ті варіанти, які звучали як спроба "втулити" нам капітуляцію в обгортці компромісу.

– Коли можуть початись справжні перемовини?

– Саме реальний переговорний процес може розпочатися не раніше осені.

– Тобто Путін робить ставку на літню військову кампанію?

–– Я думаю, так. Путін робить ставку на літню кампанію. Якщо зараз росіяни затягнуть процес і буде квола реакція з боку Заходу, то вони спробують реалізувати літню військову кампанію. Якщо РФ буде затягувати процес, а Трамп та наші партнери діятимуть швидко — накладуть санкції, передадуть зброю — тоді Україна отримає шанс змінити ситуацію. Але і для цього потрібен час. Тому я думаю, що не раніше осені можна буде говорити про початок реального переговорного процесу.