Минулого тижня інформаційні ресурси окупованого Донбасу активно пропонували своїм читачам і глядачам забути про побутові проблеми, про воду, якої як і раніше немає, про втрачені дахи над головою і зануритися у світ кіно та спортивних емоцій. «З усіх мистецтв для нас найважливішим є кіно» У ролі «фабрики мрій» в “ДНР” виступило місцеве «міністерство культури». Не без допомоги «старшого брата» ця "прачечная" будь-яких кремлівських злочинів за п'ять днів до офіційного виходу в прокат організувала в Маріуполі та Донецьку допрем'єрний показ пропагандистського фільму «Тимур і його команда». Від Аркадія Гайдара в новій екранізації залишилося дуже мало – новий Тимур і його команда є волонтерами в прифронтових районах Бєлгородської області РФ, дівчинка Женя, яка у свої 17 років живе в парадигмі «деды воевали», приїхала попрощатися з братом, який добровольцем йде в чужу країну вбивати українців. У повній відповідності з російськими скрепами у фільмі показано багато лубочно благородних учасників «СВО» та їх добровільних помічників. "Кіно для дітей і дорослих, яке вчить любити Батьківщину, цінувати дружбу і допомагати один одному. Особливо приємно, що в Донецьку відбулася повноцінна прем'єра. До міста приїхали представники знімальної групи і особисто режисер кінострічки Андрій Семенов. Зал був повний. Подивитися кінострічку прийшли підлітки. Було видно, що історія Тимура і його команди глибоко їх зворушила", - розповів місцевим журналістам керівник "донецького обкому" правлячої в РФ "Єдиної Росії" Олексій Муратов. Він не став приховувати, що "Тимур", по суті, є своєрідною рекламою волонтерства. "Ми хочемо залучити старшокласників до волонтерського руху. Є багато людей, яким потрібна допомога, щоб принести воду, підняти її на верхній поверх. Це люди похилого віку, інваліди, самотні жінки. Допомога школярів буде для них дуже доречною", - визнав він, що в XXI столітті на окупованому Донбасі "є багато людей", які без сторонньої допомоги елементарно вижити не зможуть. «Фільм... глибоко торкнув серця глядачів», - казенними словами відзвітували донецькі журналісти. «Передпрем'єрні покази художнього фільму відвідали близько 300 глядачів», - похвалили вони організаторів. Як і належить у будь-якій пропагандистській промоакції, далі тему демонстрації нового дітища російської агітпропу місцеві ЗМІ розвивати не стали. Очевидно, що 300 надісланих за розпорядженням зверху молодіжних активістів – це не показник популярності. 27 серпня фільм офіційно вийшов у прокат. У Донецьку «Тимура і його команду» можна вільно подивитися за 450 рублів, у Маріуполі – за 400. Однак жодне ЗМІ не розповіло про аншлаги в касах місцевих кінотеатрів і переповнені зали – не дійшла поки ця патріотична агітка до масового глядача... Дуже маленький футбол Ще одним видовищем, покликаним відволікти населення окупованого Донбасу від відсутності якщо не хліба, то води, став футбол. Розпещеним іграми кращих українських і європейських клубів на «Донбас Арені» вболівальникам запропонували сурогат великого футболу, загорнутий у блискучий фантик. Місцеві пропагандисти вирішили, що якщо аматорську команду назвати ім'ям славетного «Шахтаря», то всі повірять і, як до окупації, почнуть дружно вболівати за нікому не відомих і нічого не досяглих «гірників» – самозванців. ЗМІ «республіки» дружно запестрили анонсами та звітами про футбольні баталії. Найвідданіших фанів запрошували вболівати за улюблену команду біля екранів телевізорів. Правда, замість Євро-2012, Ліги Чемпіонів УЄФА їм запропонували задовольнитися Лігою Співдружності - турніром непрофесійних команд з окупованих Росією територій України: «Сьогодні о 20:00 відбудеться матч між командою "Шахтар" і збірною Запорізької області, який можна буде подивитися в прямому ефірі. Вболівайте за наших! Вмикайте телевізор до початку - на вас чекають красиві атаки, напружена боротьба і емоції, які дарує тільки жива гра. Не пропустіть головну спортивну подію цього вечора!" Назви команд, з якими грає «Лжешахтер», вражають: «Гвардеєць» (Донецьк), «Олімпія-Новатор» (Маріуполь); “Фрегат” (Херсонська область), «Академія футболу Криму» (Євпаторія)… Не менш грандіозно виглядають і результати цих «поєдинків століття». Так, наприклад, минулого тижня в «донецькому дербі» невдалий клон легендарного українського футбольного клубу виграв у донецького “Гвардійця” - "чемпіона ДНР 2018, 2019, 2020, 2021, 2023 років, срібного призера Кубка Співдружності 2023 року" - з розгромним рахунком 10:0. "Рахунок може здатися однозначним, проте варто підкреслити, що суперники, незважаючи на молодість складу, діяли з повною самовіддачею і не поступалися в бажанні боротися за кожен м'яч. Для «Гвардійця» це цінний досвід, який обов'язково стане основою подальшого зростання", - пообіцяли місцеві спортивні журналісти ще більш цікавий футбол. Хотіли, як краще... Традиційно для останніх тижнів однією з головних тем в інформаційному просторі окупованого Донбасу залишався дефіцит води. Нічого нового місцева влада жителям «республіки» не розповіла. Так стандартний набір заяв для ЗМІ: Україна влаштувала водну блокаду, чистимо витоки річок, встановлюємо ємності для води, треба потерпіти і так далі. Однак одну розповідь слід відзначити. Вона називається «Молодь ДНР привезла воду в Гірник, Флору і Жовтневий». «Офіційне» видання «ДНР» планувало розповісти, як місцеві “тимурівці” з молодіжного крила якогось «Народного фронту» «роздали мешканцям приватних будинків і багатоповерхівок близько шести кубометрів питної води». Однак насправді вийшла правдива історія про те, як окупаційна влада залишила напризволяще населення трьох донецьких селищ. Ось що розповіли їхні мешканці: «Води немає взагалі. До нас біля БК привезли три величезні бочки, але вони порожні, і воду туди ніхто не везе. Ми просто виживаємо». «У деяких будинках району вода не подавалася більше двох місяців. Люди змушені берегти кожен літр. За словами мешканців, іноді доводиться кип'ятити і пити технічну воду», - відкривають журналісти неприємну правду. "Десь з початку червня у нас така проблема. Раніше трохи подавалася, а зараз взагалі не капає. Ні на першому, ні на другому поверсі, ніде немає води. Привозять раз на тиждень або на десять днів, і то по кілька тонн, на всіх не вистачає", - цитує "Донецьке агентство новин" літню жінку. Лейтмотивом публікації про зраджених і забутих владою переважно літніх мешканців околиці обласного центру стали бадьорі звіти партійних і медійних пропагандистів, як за пляшку питної води ощасливлені люди обіцяли молитися за «Народний фронт». Скажемо чесно, не зовсім безкорисливо, а з надією, що колись волонтери ще раз привезуть воду в їхні забуті Пушиліним і К° селища: «Дай Бог вам здоров'я, що ви з'явилися. У мене аж до сліз — не можу повірити, що я з водою... Сподіваємося, що ви нас будете підтримувати...»
