Осінній наступ РФ, операція "Вівальді" та обмеження Starlink: Роман Світан про ситуацію на фронті

Операція "Вівальді" змінила ситуацію на окремих ділянках фронту та вплинула на плани російських військ щодо подальшого просування на Донбасі. Водночас РФ продовжує наступальні дії та перекидає резерви на ключові напрямки.

Окреме питання - можливі наслідки обмеження роботи Starlink для управління військами та безпілотниками. Не менш важлива й американська розвідувальна підтримка, насамперед попередження про пуски балістичних ракет.

Військовий експерт Роман Світан в інтерв'ю "ОстроВу" розповів про ситуацію на фронті, значення операції "Вівальді" для оборони Донбасу та наскільки катастрофічними будуть наслідки обмеження роботи Starlink і розвідувальної інформації від США.

- Як Ви можете прокоментувати ситуацію на фронті на сьогодні?

- Почалася осіння кампанія, а по суті, вже реальна кампанія 2026 року, до якої готувалися росіяни. Оперативна пауза в них закінчилася, сил, засобів і техніки накопичено достатньо. При цьому ми перестали активно бити по НПЗ.

Звісно, у них є певна нестача особового складу, особливо боєздатного. Проте росіяни за планом почали рух технікою під прикриттям осінніх туманів, низької хмарності та дощів. Колони йдуть одна за одною. Вони намагаються рухатися тими напрямками, які підготували, тобто практично на всіх ділянках: у районі Оріхова, Покровська, Добропілля, Костянтинівки, Лиману, куди вже перекинуто техніку зі складу 1-ї танкової армії. Намагаються вони й відбити назад правий берег у районі Куп'янська. Практично скрізь уже вводяться або введені стратегічні резерви, триває посилення.

Тому у росіян є позитивна динаміка на деяких ділянках, особливо в районі Покровська та Костянтинівки.

Ми ж свої контрудари, можна сказати, завершили. Операції з ліквідації плацдармів, які росіяни створили за літо, було проведено на всіх намічених позиціях. У районі Оріхова, на ділянці між Добропіллям і Костянтинівкою добре попрацювали. В операції "Вівальді" результат теж непоганий, на рівні інших напрямків ми дійшли до Чорного Жеребця. Непогано відпрацювали й хлопці в районі Глушківки та Куп'янська, там триває зачистка російських позицій на лівому березі.

Загалом усе це можна назвати "бодяннями" на лінії фронту: неглибокими, з обох боків, і кожне з них розв'язує певне завдання, здебільшого тактичного, навіть не оперативного рівня. Ці завдання виконуються.

Росіяни намітили для себе кілька оперативних завдань, але виконати їх не змогли. Унаслідок цього зірвалися практично всі їхні стратегічні плани. Жодного з поставлених стратегічних завдань цього року росіяни виконати не змогли.

- Чому?

- Цьому сприяли успішно проведені українськими силами тактичні контрудари. Вони були ретельно сплановані й добре реалізовані. Водночас російські резерви введено ще не всі. Місяць-два вони зможуть підтримувати наступальні операції за рахунок тих резервів, що вже скориговані. Тож попереду посилення тиску російських військ із використанням техніки під прикриттям осінньої погоди.

- Розкажіть детальніше про операцію "Вівальді": що вона насправді дала?

- З погляду масштабу проведення це тактична операція, максимум - оперативно-тактична. Але сама операція нівелювала можливості подальшого розвитку російських стратегічних планів. Фактично вони втратили стратегічну перспективу на цей рік: вихід на Сіверський Донець, перерізання траси Ізюм–Слов'янськ і вихід на Барвінкове. Цим маршрутом вони цього року точно не підуть.

Це, своєю чергою, робить неможливим або недоцільним просування російських військ з півдня - з боку Покровська та Мирнограда - у напрямку Гуляйполя і Барвінкового. Якщо північний "кліщ" відсічено, південний уперед не піде, бо потрапить під флангові удари. Росіяни це чудово розуміють. Формально йдеться про відсічення однієї ділянки протяжністю в кілька десятків кілометрів, не більше. Але сама операція фактично зупинила розгортання російських наступальних дій. Це стратегічний результат. Можна сказати, тонким уколом лопнули цілу бульбашку.

- На вашу думку, чи може така операція масштабуватися й піти далі?

- Ні. Там нікуди масштабуватися, і сенсу немає. Річ у тім, що після виконання завдання оптимально для нас - закріпитися на рубежі якоїсь річки, в цьому випадку це Чорний Жеребець, щоб посилити оборону. Росіяни наступатимуть: зараз у них переважають сили й засоби, а на цей напрямок ще й виведено стратегічні резерви, що планувалися під подальший наступ. Прориву в бік Ізюма вже не буде, але самі резерви залишилися. Зараз росіяни перекинули 1-шу танкову армію з-під Куп'янська в бік Лиману, щоб зупинити наше просування. Тому я вважаю, що операція "Вівальді" завершена, принаймні її основний етап.

- Як Ви вважаєте, яким має бути подальше звільнення Донбасу?

- З погляду доцільності звільнення Донбасу можливе лише після початку розвалу російської економіки. Бо інакше ми зазнаємо найстрашніших втрат і просто не витримаємо їх. Потрібно зосередитися на знищенні російської нафтової галузі, щоб підточити економічну потугу Росії.

Російська держава все-таки ресурсна, і щоб її перемогти, необхідно насамперед знищувати людські та економічні ресурси. Звільнення територій стане наслідком виконання цього основного завдання. Інакше не вийде.

- Які наслідки може мати обмеження роботи Starlink?

- Деякі види операцій, зокрема пов'язані з управлінням на великих швидкостях, доведеться обмежити. Здебільшого це стосується дронів, хоча не тільки їх. Це стосується й управління відповідними засобами ураження, але насамперед ідеться про безпілотники. Наступальні операції оперативного рівня, зокрема на окупованій території України та з використанням авіаційного компонента, доведеться проводити менш інтенсивно. Відключення зв'язку призведе до зниження інтенсивності наступальних операцій на території України.

- Чи є альтернатива?

- Альтернатива завжди є, питання лише в тому, в якому обсязі. Повністю замінити Starlink точно не вийде. Starlink - супутниковий зв'язок, існують і інші варіанти супутникового зв'язку. Нехай вони не забезпечують повного покриття й працюють не на всій території, але все ж вони є. Просто зі Starlink зручно працювати: він діє практично на всій території, яка для нас важлива. Інші рішення фрагментарні. Starlink цілодобово забезпечує досить добрий канал зв'язку. Без Starlink буде незручно, але це не катастрофа.

- Які наслідки можуть бути в обмеження доступу до розвідувальної інформації від США?

- Для нас критичне насамперед попередження про пуски балістичних ракет. Замінити його практично нічим. Така інформація надходить на кілька хвилин раніше, ніж ми самі бачимо балістичну ракету, і це дає додатковий час для підготовки до удару. Цю складову ми нічим не замінили, тому тут передача інформації справді критична.

Решта менш критична: інформацію про розташування та роботу в онлайн-режимі різних радіолокаційних станцій, про маневри авіації мають не лише американці. Є альтернатива, нехай фрагментарна, здебільшого європейська. Французи передають нам цю інформацію досить непогано, тож тут питання розв'язуване.

- Як Ви оцінюєте протидію реактивним "шахедам"? Складається враження, що є успіхи, особливо в Києві.

- Річ у тім, що реактивний "шахед" - одна з найзручніших цілей для системи ППО, кращу важко вигадати. Ще в Радянському Союзі спеціально виробляли реактивні безпілотники з подібними параметрами й такими самими швидкостями, з турбореактивним двигуном, щоб льотчики та розрахунки зенітних комплексів могли тренуватися. Це добра ціль: вона помітна і в радіолокаційному, і в тепловому діапазоні. Швидкість у неї порівняно невелика, вона не маневрує. Кращої цілі не вигадаєш. Питання в тому, чим її збивати і в якій кількості.

Ми збивали такі дрони, коли їх було приблизно стільки ж, скільки ракет. Вони схожі на крилаті ракети. Але крилата ракета може коштувати близько мільйона доларів, а збивати її доводиться протиракетою вартістю в сотні тисяч доларів. Це ще якось можна пояснити. Коли ж росіяни почали масово застосовувати реактивні "шахеди", які коштують приблизно 60–70 тисяч доларів, збивати їх ракетами за 200–300 тисяч доларів стає фінансово невигідно.

Крім того, деякі ракети, які чудово збивають реактивні "шахеди" і будь-які цілі такого плану, коштують близько мільйона доларів. Ні грошей на них, ні самих ракет у потрібній кількості немає.

Тому вкрай важливо було знайти недорогу систему для знищення таких низьколітних, відносно повільних і неманеврових цілей. Оптимальний варіант - зенітні ракетні комплекси малої дальності. Ми ж спочатку пішли шляхом створення дронів-перехоплювачів, але вони не є універсальним засобом і не можуть виконувати завдання в широкому діапазоні швидкостей і висот. У цьому й полягала основна проблема. Коли робили ставку на дрони-перехоплювачі, не врахували, що росіяни зможуть масово оснащувати свої безпілотники турбінними двигунами китайського виробництва.

У підсумку в нас накопичилося багато дронів-перехоплювачів, але вони просто не наздоганяють реактивні безпілотники. Тому зараз основну ставку робитимуть на ЗРК малої дальності.

За інформацією, яка є у відкритих джерелах, такі комплекси вже виробляються, а ракети для них розробляються й запускаються у виробництво (наприклад, КБ "Луч" запустило виробництво ракети РК-19). З'являються й інші ракети такого класу. Коли в нас буде хоча б кілька сотень ЗРК малої дальності - потрібно щонайменше близько двохсот, - тоді можна буде говорити, що проблему масового застосування російських реактивних "шахедів" розв'язано.

Поки ж ЗРК малої дальності не можуть у повному обсязі виконувати бойові завдання, нам доведеться знищувати російські "шахеди" і ракетами середньої дальності, які дуже дорогі. Вони добре уражають цілі, але коштують дорого, і їх не так багато, як хотілося б.

Перед росіянами ж стоїть завдання виснажити нашу систему ППО середньої дальності, щоб потім отримати можливість прориватися. Вони застосовують важкі ракети та інші засоби, розраховуючи, що нам не буде чим добивати наступні цілі. Тому доводиться економити боєприпаси.

Зараз у повному обсязі використовується авіація різних видів: армійські гелікоптери, винищувачі, легкомоторна авіація. Задіяно весь спектр авіаційного компонента, і оборону правильно ешелоновано за висотами. Щонайменше три ешелони в нас є. Армійська авіація працює до кілометра, легкомоторна приблизно до трьох кілометрів, а в повному діапазоні висот працюють винищувачі й добивають те, що не збили гелікоптерники та легкомоторна авіація.

Що стосується Києва, то зменшилася кількість заходів дронів у місто. Це не обов'язково означає, що зменшилася кількість самих безпілотників, - йдеться саме про кількість заходів.

- Завдяки новій системі оборони столиці?

- Так. Зараз вибудувано більш правильну систему оборони: поки не зовсім бар'єрну, але вже периметральну. Раніше кожен об'єкт доводилося захищати безпосередньо в центрі Києва. Тепер периметр винесено за межі міста, і безпілотники, які йдуть на столицю, встигають збивати на підльоті. Надалі система має перейти до бар'єрної моделі ППО, коли практично всі російські повітряні цілі збиватимуть на лінії фронту в режимі перехоплення.