Музей Корсаків у Луцьку: сучасне мистецтво, бізнес і трохи донецьких мотивів

Коли йдеться про меценатство – йдеться про гроші. А коли йдеться про гроші – складно писати про культуру чи мистецтво, в які ці гроші вкладаються. Бо автора/авторку надто легко звинуватити в певній проплаченості, підкупленості. А якщо це мистецтво тебе дійсно вражає, писати ще важче.

Проте спробуємо.

Отже, запрошуємо в Луцьк на коротку екскурсію до Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Попереджаємо: якщо ви мешкаєте поза межами Волинської чи Рівненської областей, дістатись сюди вживу буде складувато. Але то вже не про мистецтво.

Про український кубізм і декілька мільйонів $

Один із перших експонатів, що зустрічають вас на першому поверсі – скульптура "Оголена" одного з найдорожчих сучасних український митців Олександра Архипенка. Кубізм. Дерево, дуб. На фото складно передати її силу, через яку вона має свою вартість. На світлині, яку ви бачите, позаду "Оголеної" – теж роботи Архипенка. З них теж буквально ллється еротика – якщо споглядач готовий її сприйняти й відчути.

"Оголена" Олександра Архипенка

"Вартість цієї роботи – кілька мільйонів доларів, – розповідає керівниця відділу фондів Музею сучасного українського мистецтва Корсаків Катерина Михайлюк.

Кажу на це: "Декілька– це з точки зору філології від трьох до дев'яти, здається, отже досить великий діапазон. Можете сказати точну суму?"

"Декілька", – посміхається у відповідь пані Катерина.

Реакція на цю інформацію у відвідувачів буває різною. Дехто – у різній формі – каже, що не розуміє такого. З досвіду Катерини Михайлюк, найяскравішою була реакція хлопця років тринадцяти. Він перепитав про суму, а потім схопив скляний ковпак-паралелепіпед, який захищає роботу, і різко зняв його с криком: "Оце???". Скло з його рук ледве врятували.

Ідемо далі… А тут так всього багато, що складно обрати, на чому зупинити увагу читача у короткій статті.

Поруч з "Оголеною" на першому поверсі – експозиція "Люди-коти" французької художниці Каролін Дайо (Caroline Dahyot). "ОстроВ" писав про її відкриття.  Експозиція пані Каролін є лише маленькою частиною великого міжнародного мультипростірного проєкту "Інший поруч". Під словом "інший" у даному контексті мається на увазі ТВАРИНА, жива істота, відмінна від людини. У випадку з роботами Каролін – коти. Ідея проєкту (як і переважна більшість ідей тут) належить Вікторові Корсаку – фундатору Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Проєкт "Інший поруч" настільки складний і багатошаровий, що зараз навряд чи варто заглиблюватись саме в нього – він потребує окремої розповіді. Зараз же просто зосередимось на екскурсії музеєм. До речі, "Інший поруч" ще наздожене  нас – на третьому поверсі.

Шок: інтер'єр кафе від сюрреалістки родом з Донецька Емми Андієвської

У попередній свій візит до музею авторка статті бачила тут дві картини Емми Андієвської (а в мене як у шанувальниці певних підтечій українського модернізму тільки прізвище викликає захват). Так от, я бачила, споглядала тут "Футбол" і " Таеквон-до". Авторка – сюрреалістка – і сама вбачається мені як щось/хтось сюрреалістичне. Має 94 роки, живе в еміграції, картини НЕ ПРОДАЄ, прожила й продовжує проживати декілька епох… Словом, легенда.

Заходжу з групою в кафе при музеї (частина бізнесів Віктора Корсака) й питаю щодо картин на стінах: "А це що? Хтось наслідує Андієвську?" І чую у відповідь: "Ні, це картини Емми. Вона подарувала нашому музею цілу колекцію". Чесно: це шокує.

Кафе при музеї, на стінах якого – картини Емми Андієвської, працює тільки тоді, коли є замовлення від груп. Експозицію періодично виставляють для глядачів, у тому числі в інших містах, окрім Луцька

Імерсивна вистава "Космогонія" в мегамасштабних декораціях від художника з Горлівки Петра Антипа

"ОстроВ" вже писав про те, що в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків експонується найбільша у світі (це підтверджено Книгою рекордів України) картина художника з Горлівки Донецької області Петра Антипа "Космогонія".  Примітивно кажучи, вона організовує весь інтер'єр другого поверху колишнього заводу. Тут періодично проходить імерсивна вистава авторства Віктора Корсака, яка має ту саму назву, що й картина Петра Антипа – "Космогонія". Вистава триває 37 хвилин. Знов-таки примітивно кажучи, це своєрідна лекція про різні варіанти (японські, український, давньогрецький, і ще, і ще…) походження Всесвіту й людства.

Це пізнавально, естетично і якось психотерапевтично.

Шматочок імерсивної вистави "Космогонія"

На другому поверсі вражають картини Алли Горської. Наскільки знаю, значна частина її робіт знищена, і на заходах, присвячених Горській, завжди експонується щось про неї, але не ЇЇ. А тут – одразу дві роботи.

Роботи авторства Алли Горської – зверху й праворуч

Навпроти них на оптимальній відстані – зручне крісло. Тобто, на них можна медитувати. Це суб'єктивний висновок авторки статті, але зауважу: така можливість медитувати – ознака рівня музею. 

Щодо Алли Горської: під час війни, в якій ми зараз живемо, окупанти знищили в Маріуполі її мозаїки "Дерево життя" й "Боривітер" – дійсно перлини української монументалістики. Подробиці про це можна почути від гідів музею, але це інша історія…

Повертаючись власне на другий поверх музею Корсаків – значно більшою мірою бажання медитувати виникає біля картини Анатолія Криволапа. Як і згаданий вище Архипенко, це один із найдорожчих українських митців сучасності. Тут заворожують кольори.

Навпроти картини Анатолія Криволапа вартістю кілька сотень тисяч доларів так само зручно для медитації розташоване крісло

Біль, агресія, війна, близькість, любов, смерть – і все це через стосунки з ІНШИМ, з твариною

Одна з експозицій багатошарового проєкту "Інший поруч" (частина з них розташовані за межами цього музею, на інших локаціях у Луцьку) – на третьому поверсі музею Корсаків. Тут – безліч історій врятованих і неврятованих тварин у війну й поза війною. Тут і їхні умовні "ковчеги" для порятунку – клітки для птахів, котячі переноски, будки для собак… І аркуші з текстами про історію кожної тварини. Тут тобі знов і Маріуполь, і затоплена частина Херсонщини, і безліч міст і сіл, знищених війною…

Цією експозицією можна ходити довго. Можна взагалі день перебування в музеї обмежити лише нею – і вражень та інформації буде більше ніж досить.

Одна з локацій проєкту "Інший поруч". Читаючи історії тварин та споглядаючи картини, тут можна провести цілий день

"І знов за рибу гроші": повертаючись до бізнесової складової

Повертаючись до початку статті, до теми розмежування реклами й щирого захвату від рівня музею – поставила Віктору Корсаку таке питання:

"З одного боку, ще під час першого відвідування вашого музею тут все мене просто розчавило. І прізвища авторів - Тіберій Сільваші, Алла Горська, Іван Марчук, Емма Андієвська… І масштабність. І бізнесовий талант, який за цим всім стоїть: тут тобі й готель, і тенісні корти, і кінотеатри… З іншого ж боку – ви підприємець досить високого рівня, і музей є вашою приватною інвестицією. Тому мене як журналістку надто легко звинуватити в тому, що ви мене, образно кажучи, нагодували сніданком і обідом, поселили в готель, а то й більше грошей у мою працю інвестували. Отже, озвучте вашу думку: де тут межа між "авторку нагодували сніданком" й "це дійсно високий рівень"?

Відповідь пана Віктора – на цьому відео і нижче.

Віктор Корсак – про мистецтво й бізнес

"Питання дуже філософське, – зазначає пан Віктор. – З одного боку, треба просувати культуру, це можна розглядати як комерційну діяльність. Але для того, щоб створити якісний музей, треба три "К", як я називаю. Перше – має бути концепція. Тобто якась ідея, яка лежить в основі. Вона має бути міцна, і навколо неї все має крутитися. Друге "К" – це комунікація. Тобто, потрібно комунікувати із споживачами, глядачами, відвідувачами, з одного боку. З другого боку – комунікувати з усім світом, щоб ці відвідувачі були, щоб до вас приходили, дивилися, і люди знали про це. І третє "К" – колаборація. Це співпраця – співпраця з музейниками, з тими ж відвідувачами, щоб вони ставали частиною музею, щоб вони помагали його створювати, робити спільні виставки і так далі. Це така суха теорія. Я книжку пишу на цю тему, "Музей без нафталіну". Але я жартую, що треба четверте "К". Треба Корсака. Без цього четвертого "К" ці три нічого не зроблять, ніде не візьмуться. Важлива все-таки роль особистості. І тут є декілька аспектів. Можна уникати й не називати прізвище. А з другого боку – це, в принципі, й мотивує інших менеджерів. Насправді багатих людей величезна кількість. Я далеко не серед тих самих багатих. І це мотивує тих людей зробити щось більше, ніж купити автомобіль чи нову яхту, чи збудувати новий будинок. Тобто, це може дати їм сенсу, а Україні може дати такі інституції чи в сучасному мистецтві, чи в якомусь іншому культурницькому напрямку".

Довідка. У Віктора Корсака близько тридцяти дуже різних бізнесів. Зокрема, це мережа продуктових супермаркетів SPAR, мережа клінік сімейної медицини "Біхелсі", культурно-розважальний центр "Адреналін Сіті", завод "Демидів Продукт", Шацький молокозавод, шість філій Комп’ютерної Академії ШАГ (Академія ITSTEP), медіа-холдинг "CID MEDIA GROUP", ІТ-компанія Script Solution, виробнича компанія "Техно Модуль Ультра", СТО "PribaltService", рекламно-виробнича студія "Арт-Хаус", компанія у сфері відновлюваної енергетики "СОЛАР ВЕСТ БУД".

А ще Віктор Корсак – професор Луцького національного технічного університету, доктор економічних наук, кандидат медичних наук (він хірург). І це теж, як і про музей – мізерна частина інформації про нього.