Вижити в окупації
Прифронтовий Донбас
Корисно переселенцям
Минулого тижня ЗМІ окупованого Донбасу вирішували воістину гамлетівське питання: «Чи хочуть росіяни війни?» З одного боку, місцевим журналістам та їхнім спікерам необхідно було якомога скорботніше показати, як у «ДНР» і «ЛНР» відзначають 85-ті роковини нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз. Без сумніву, пам'ятні заходи проходили в межах концепції, згідно з якою будь-яка війна, загибель мирних людей і бомбардування міст — це трагедія.
Однак, з іншого боку, події 22 червня 1941 року багато в чому нагадують лютий 2022 року. Як і 85 років тому, йдеться про напад без оголошення війни, загибель мирних жителів та удари по містах, що спали. У цій ситуації російській і проросійській донецько-луганській пропаганді необхідно було переконати читачів і глядачів, що це інше: це не війна, а «СВО», і це дуже добре…
"Сука война" VS "Война — мать родна"
Річниця нападу нацистської Німеччини на СРСР у пантеоні пропагандистських заходів Кремля та його сателітів посідає особливе місце. Так, на окупованому Донбасі цього дня пролунало чимало слів про неприпустимість війни та її страшні наслідки. Місцеві політики зі сторінок численних ЗМІ виголошували скорботні промови, а масовики-витівники й самодіяльні колективи на імпровізованих концертних майданчиках «відтворювали атмосферу воєнного лихоліття».
Так, офіційний сайт «ДНР» порадував своїх читачів репортажем із підземного переходу.
«Для гостей локацію було стилізовано під фронтовий бліндаж, а зустрічали їх волонтери, вдягнені у форму радянських прикордонників. Ключовим моментом став концерт-реквієм, підготовлений творчими колективами Міністерства культури ДНР. Артисти через музичні номери та проникливе читання віршів донесли до глядачів трагедію мирного життя, обірваного війною», — розповіли журналісти.
Щоправда, на фотографіях із місця події не вдалося побачити жодного глядача…
Не вирізнялася багатолюдністю й акція, проведена «мерією» окупованого Луганська спільно з «Міністерством молоді», Всеросійським студентським корпусом рятувальників та добровольцями.
«Луганчани в межах міжнародної акції "Вогняні картини війни", приуроченої до Дня пам'яті та скорботи, виклали із запалених свічок картину "Клятва молодогвардійців"», — патетично розповіли місцеві пропагандисти. За озвученою ними інформацією, учасники акції виклали на плитах парку понад 1 200 свічок (лампадок).
На відміну від обласних центрів Донбасу, у містах меншого масштабу місцева влада обмежилася покладанням квітів. Як завжди, все відбувалося суто формально.
«У Макіївці в День пам'яті та скорботи відбулося покладання квітів до Обеліска Слави та Вічного вогню», — відзвітували організатори.
На фотографіях і відео з місця проведення акції безжально видно, що для кількох хвилин «всенародної скорботи» виявилося достатньо п'ятьох молодих людей у брендованих футболках всюдисущої «Молодої гвардії», п'яти білих голубів, яких вони випустили в небо, кількох номенклатурних гвоздик і… одного випадкового перехожого, який уособлював «народ Донбасу».
Слід зазначити, що ЗМІ на підконтрольних Росії територіях Донбасу не обмежилися зануренням у минуле і, що найголовніше, не дійшли висновку «Ніколи знову». Навпаки, практично одні й ті самі спікери протягом одного дня спочатку розповідали про неприпустимість воєн і страждання мирного населення, а потім пояснювали необхідність нової війни як єдино правильного рішення й агресивно просували реваншистське гасло «Можемо повторити».
Традиційним наративом у День пам'яті та скорботи стала демонстрація викривлених «історичних паралелей» між Другою світовою війною та нинішньою «спеціальною військовою операцією». Головний меседж численних публікацій зводився до того, що завдання «превентивного удару» 24 лютого 2022 року нібито врятувало Росію від повторення трагедії 22 червня 1941 року, коли Радянський Союз виявився неготовим до раптового віроломного нападу нацистської Німеччини. Розпочавши «СВО», Путін, мовляв, не дозволив застати країну зненацька.
Таким чином, трагедія 22 червня в трактуванні російської та донбаської пропаганди перетворилася не на застереження проти нових воєн, а на один із головних аргументів на користь початку нової війни. Формула «Ніколи знову» остаточно поступилася місцем гаслу «Можемо повторити».
"Распятая бабушка в трусиках…"
Минулого тижня ЗМІ окупованого Донбасу продовжили штампувати грубі фейки про «звірства ЗСУ» на підконтрольних законній владі територіях. Цього разу в ролі легендарного «розіп'ятого хлопчика в трусиках» виступила бабуся, яку донецькі пропагандисти використали для публікації чергової страшилки.
Журналісти «офіційного» сайту «ДНР» розповіли моторошну історію.
«Пенсіонерка поділилася тим, що довелося пережити їй та її рідним під час української окупації. У будинку, де вона жила разом із сином, невісткою та онуками, через черговий обстріл ЗСУ почалася пожежа», — повідомили вони, не називаючи населеного пункту.
На перший погляд усе виглядає цілком зрозуміло: лиходій і жертва визначені. Щоправда, далі з'ясовується, що «лиходій», який нібито обстрілює мирних жителів, перебуває... у сусідньому будинку. Саме до бійців ЗСУ, за словами самої пенсіонерки, її син і невістка вирушили по воду.
«Щоб загасити полум'я, подружжя зважилося на відчайдушний крок — зайти до сусідньої будівлі, де розмістилися українські військові, щоб набрати води... У сусідньому будинку була свердловина».
За нічим не підтвердженими словами жінки, «вони пішли завести генератор, а їх розстріляли».
Про те, що в цей час тривав обстріл, зокрема в районі будинку, де перебували українські військові, були свердловина та генератор, вона воліла промовчати. З її розповіді випливає лише те, що подружжя попрямувало до будинку, зайнятого українськими військовими, під час обстрілу, який тривав. Як саме вони загинули насправді — невідомо. Натомість версія про те, що українські військовослужбовці без жодної причини розстріляли мирних жителів, які прийшли по воду, щоб загасити власний будинок, виглядає, м'яко кажучи, вкрай сумнівною.
«Через деякий час до міста зайшли військовослужбовці ЗС РФ, які почали виводити людей, зокрема пенсіонерку з онуками, до найближчого безпечного місця», — пишуть журналісти.
І тут настає пропагандистська «вишенька на торті». Жінці, яка втратила сина, невістку й власний будинок, російські чиновники урочисто вручили паспорт РФ, подавши це як щасливий фінал трагічної історії.
«Співробітники МВС ДНР доклали всіх зусиль, щоб жителька регіону якомога швидше отримала головний документ, завдяки якому зможе не лише користуватися всіма належними правами й пільгами, а й упевнено дивитися в майбутнє», — процитували місцеві ЗМІ поліцаїв-колаборантів.
Показово, що історію, вигадану донецькими виданнями, охоче підхопила навіть пресслужба Міністерства оборони РФ. Досвідченіші автори — так би мовити, «старші товариші» — спробували позбутися найбільш очевидних нестиковок, яких припустилися їхні провінційні колеги. Із нової версії зникли згадки про свердловину, генератор і будинок, зайнятий українськими військовими, — саме ті деталі, які робили початкову історію особливо суперечливою.
У версії Міністерства оборони РФ уперше з'являється й назва населеного пункту — Родинське.
«Військовослужбовці 51-ї гвардійської загальновійськової армії угруповання "Центр" евакуювали із зони бойових дій на Добропільському напрямку трирічного Васю та п'ятирічну Василису разом із бабусею… Родина втратила житло після того, як їхній будинок у селищі Родинське згорів унаслідок удару українського дрона. Батьків, які намагалися загасити пожежу, розстріляли бойовики. Бабуся з онуками дивом залишилася живою і разом з іншими біженцями пішки вирушила у бік Димитрова».
Саме в такому «причесаному» вигляді ЗМІ окупованого Донбасу згодом передрукували вже власну історію.
Ця історія показова тим, що навіть під час підготовки пропагандистських матеріалів російським і донецьким окупаційним ЗМІ не вдалося узгодити єдину версію подій. У підсумку публікації, покликані продемонструвати «звірства ЗСУ», насамперед показали, наскільки недбало їхні автори ставляться до фактів і перевірки власних тверджень.
Ви можете обрати мову, якою в подальшому контент сайту буде відкриватися за замовчуванням, або змінити мову в панелі навігації сайту