Бути українцем в РФ… Продовження історії ув'язненого за "держзраду й заклики до тероризму" Геннадія Артеменка

У грудні минулого року "ОстроВ" публікував статтю "Бути українцем в РФ… Чи зацікавлена наша держава у підтримці етнічних українців в країні-агресорці?" Нагадаємо: йшлося про те, як етнічного українця, громадянина РФ Геннадія Артеменка в Росії відправили до колонії на 18 років – по суті, за листівки з закликом до миру й спілкування українською мовою. Дружина Геннадія Ольга Леонова практично втекла з РФ, мешкає у Вірменії, тривалий час не може отримати дозвіл на в'їзд в Україну, і її "пригоди" тривають. А ще вона намагається домогтись того, щоб її чоловіка включили у списки на обмін.

Покрокова інструкція, яка ще не привела до результату

Поки готувалась ця стаття, Ольга змогла отримати у Вірменії дозвіл на проживання (аналог української посвідки на проживання, або ВНЖ – виду на жительство). До цього мала реєстрацію за місцем проживання. Теоретично, новий дозвіл має дати їй змогу отримати візу для в'їзду в Україну.

Досвід Ольги перетворився вже на аналог покрокової інструкції для таких людей, як вона з чоловіком, і може бути корисним для інших. Тому коротко опишемо кілька кроків на їхньому шляху, який триває.

Одним з етапів на шляху Ольги до отримання візи було звернення до правозахисників.

"Ольга звернулася до нашої правозахисної організації по допомогу", – каже "ОстроВу" доктор політичних наук, експерт Центру громадянських свобод Михайло Савва.

Зауважимо, що організація Центр громадянських свобод – лауреат Нобелівської премії миру 2022 року.

З приводу законності відмови видачі Ользі візи для в'їзду в Україну пан Михайло як правозахисник пояснює: "Консульство України в одній із країн Південного Кавказу не приймало у неї документів на отримання короткострокової візи. Ольга – громадянка Росії, як і її чоловік. Після початку повномасштабної агресії громадяни РФ мають одержувати візу для поїздок до України. Ользі потрібно було зустрітися з літньою матір'ю чоловіка та допомогти їй. Звичайно, влада має право відмовити у візі. Але не має права відмовитись розглянути документи. Це очевидне порушення прав. Наша організація надіслала відповідний лист до МЗС України та у відповідь отримала порожню відписку. Я проконсультував Ольгу з приводу того, що можна зробити далі, і вона письмово звернулася до консульства. Є одна бюрократична проблема, характерна не лише для цього випадку, а й для системи влади України загалом. Вимоги, які урядовець може висунути для надання послуги людині, дуже слабо регламентовані. Наприклад, у цьому випадку потрібне підтвердження постійного проживання у країні, де людина подає заяву на візу. Постає питання: яке саме? Є штамп у паспорті із місцевою реєстрацією. Це на 100% підтверджує факт проживання. Але норму сформульовано так, що чиновник може розуміти це по-різному, якщо хоче відмовити. В Україні відсутні регламенти надання послуг, і це створює великі проблеми насамперед самим громадянам країни. Геннадій Артеменко отримав термін 18 років у РФ за державну зраду. Його звинуватили у роботі на Україну. Геннадій має посвідчення закордонного українця, що діє. При цьому він є громадянином РФ. Чи може російський режим звільнити його до закінчення терміну? Так. Або внаслідок взаємного звільнення з Україною, як звільняють військовополонених, чи зі Сполученими Штатами та Європою, як звільняють російських політичних в'язнів. Але я не знаю, наскільки це реально. Такі звільнення завжди є результатом дуже складного процесу. Практика звинувачень у державній зраді етнічних українців у РФ є поширеною, як і практика засуджень громадян України за шпигунство".

Іншими – паралельними – кроками Ольги були звернення, запити й листи в українські державні установи, які ми описували в попередній статті.

Крім того – звернення до українських медіа, включаючи "ОстроВ".

З урахуванням того, що проблеми етнічних українців в РФ становлять суспільний інтерес, "ОстроВ" звернувся з офіційними запитами до офісу омбудсмена Дмитра Лубінця й до СБУ.

"ОстроВ" звернувся із запитом до СБУ

Наводимо відповідь "ОстроВу" від СБУ за підписом начальника Управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю Артема Дехтяренка.

Зазначимо, що слова про пріоритетність звільнення наших співвітчизників із полону – досить загальні. У відповіді дотримано етики й законодавства й у той же час повністю проігноровано друге питання нашого запиту – чи відстежується інформація про людей, яких РФ звинувачує у спробі втекти в Україну, долучитись до лав ЗСУ, й за це ув'язнює? Чи включають таких людей у списки на обмін?

Відповідь від офісу Лубінця не надійшла взагалі, і ми продублювали запит.

Стосовно пріоритетності звільнення з полону тих чи інших людей, друг родини Геннадія Владислав Черкашин, який разом з Ольгою спілкується з українськими держустановами, каже: "Наявність особи в списках на обмін не означає її пріоритет – а лише те, що вона важлива для держави. Якщо Росія не хоче міняти тих чи інших людей, можна ставити будь-який  пріоритет, але друга сторона його просто не узгодить". Владислав підкреслює: вони лише домагаються внесення Геннадія до списків на обмін, а не пріоритетності при обміні.

Нещодавно від імені Ольги Леонової Владислав надіслав звернення Президенту України Володимиру Зеленському й омбудсмену Дмитру Лубінцю.

"Просимо включити його до списків на гуманітарний обмін – засуджений РФ до 18 років за антивоєнну позицію та етнічну належність до українців. Справа згадана в доповіді ООН A/80/382 (16. 09. 2025) як приклад етнічних репресій", – написав Владислав на своїй сторінці у Facebook 2 лютого.

Тим часом, крім звільнення Геннадія, в Ольги лишається мета самій в'їхати в Україну до літньої матері чоловіка – а для цього отримати візу.

Негласно: їх розглядають як загрозу державі

Як повідомило "ОстроВу" джерело в українській спецслужбі на умовах анонімності, людей з паспортами громадян РФ українська держава в будь-якому разі розглядає як небезпеку, загрозу. Тому й задіює, часто негласно, ті чи інші механізми, щоб заборонити їм в'їзд в Україну. За словами джерела, потенційна небезпечність таких людей перевішує можливу користь від них для держави – без переходу на особистості, в цілому.

"Навіть якщо така людина отримає дозвіл для в'їзду в Україну й для проживання тут, вона матиме низку проблем. Без втручання представників певних структур вона не зможе десь поселитись, знайти офіційну роботу тощо", – каже джерело.

За крок до отримання візи

Повертаючись до шляху Ольги щодо візи на в'їзд в Україну. З цією метою, з дозволом на проживання отриманим у Вірменії, їй тепер треба потрапити в українське консульство в Єревані. Певний час, сучасною термінологією, намагалась спіймати слот (забронювати час прийому онлайн) на сайті дипломатичної установи, бо потрапити на прийом з метою отримання візи можна лише так. Слотів довго не було, але зрештою це вдалося – днями Ольгу приймуть у консульстві і знову розглянуть її звернення, вже з урахуванням новоотриманого дозволу на проживання.

За цей час мати Геннадія, яка мешкає на Дніпропетровщині і якій 80+, захворіла й потрапила до лікарні.

"ОстроВ" продовжує відстежувати досвід Ольги й Геннадія.