Ціни в Галичині невтомно ростуть. Може краще купити замок в Шотландії? Огляд преси

На кінець року фахівці спостерігають тенденцію до зростання цін. В Галичині це не стало винятком і тому місцеві газети власне й пишуть про це.

Молоко

Тернопільська газета «Вільне життя» розкриває причини подорожчання молочних продуктів:

«Уже кілька тижнів поспіль ціни на молоко та молокопродукти в магазинах зростають…Спеціалісти в один голос заявляють: молоко й молокопродукти дорожчають через скорочення поголів’я великої рогатої худоби і як наслідок — зменшення об’ємів продажу молока селянами.

До падіння поголів’я великої рогатої худоби й росту цін на молочні продукти призводить і рішення Конституційного суду України про скасування дотацій виробникам молока. Суд скасував право переробних підприємств направляти суму ПДВ, що повинна платитися в бюджет, на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, у тому числі й селянам. Тобто закупівельними зможуть платити їм ще менше за продукцію, як тепер.Вони більше не будуть одержувати дотацій у розмірі 20 відсотків. На думку фахівців, 20-відсоткове підвищення цін на сировину ляже на плечі спочатку переробних підприємств, а потім і кінцевого споживача.

Менше виробляють — дорожче продають. Експерти прогнозують, що ціни на молоко й молокопродукти підвищуватимуться й надалі…з нового року нам за нього доведеться платити чи не в два рази більше. Багатьох здивує і ціна пачки масла, що може сягнути мало не 20 грн. Адже якщо тепер кілограм цього продукту коштує 40—47 грн., то з 72,5-відсотковою жирністю і такої якості, як маємо тепер, кілограм його запропонують за 90—97 грн.».

Тарифи

Газета «Репортер» констатує нашу теорему: тарифи мають властивість тільки зростати.

«Зростання тарифів в Івано-Франківську – явище звичне… Наразі мешканців чекає нове підвищення. Цього разу воно стосується води та водовідведення.

Керівник «Водоекотехпрому» Микола Саєвич каже, що тариф не підвищується, – він лише корегується. Це робиться через те, що за рік зросла вартість матеріалів, електроенергії і вже тричі зростав фонд зарплати – через підвищенням мінімальної. Тож, якщо у 2009 році куб води коштував 2 грн., а водовідведення – 1,37 грн., то у 2010‑му вода буде по 2,58 грн., водовідведення – 1,66 грн.

Проїзд у транспорті

Також постійно дорожчає. Газета «Галичина» пише:

«Підвищення  вартості проїзду до двох гривень міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус оправдовував подорожчанням пального (?), мастильних матеріалів, запасних частин, а також «кредитами за автобуси», через що перевезення пасажирів стало збитковим і загрожує небажаними наслідками. «Три автобуси, водії яких не виконали фінансових зобов’язань, уже арештовано. Ми не могли допустити, щоб це сталося й з рештою транспорту. До того ж ми подбали про найбільш незахищених громадян, запровадивши безплатний проїзд протягом шести годин дня без обмежень. Запитайте в пенсіонерів, чи хочуть вони повернення у вчорашній день!» — парирував усі закиди щодо нової ціни В. Анушкевичус.

Журналісти не стали дискутувати з міським головою, знаючи його твердий характер. Хоча могли б поцікавитися, чому проігноровано інтереси працездатного населення, яких фінансова криза зачепила не менше, а то й більше, ніж тих же приватних перевізників. Хіба продукти харчування, одяг і таке інше не дорожчають з кожним днем, особливо напередодні Новорічних та Різдвяних свят?!»

Товари для немовлят

Ще одне дороге задоволення – це діти. Причому не тільки у переносному значенні, але і самому що не є прямому. Газета «Івано-Франківський оглядач» обраховує вартість утримання чад в перший тиждень його народження:

«Малюкові потрібно десь спати. Звичайне дитяче ліжечко обійдеться у 800-900 грн. Ще одна серйозна покупка – візочок. Посередній потягне на 800-1735 грн. А якщо засіб перевезення для немовляти ще й трансформується в положення сидячи, це задоволення обійдеться набагато дорожче – 1900-3920 грн. Рюкзак-кенгуру – це ще 320-480 грн. Не слід забувати і про ванну, вартість якої коливається в межах 80-350 грн.

При виборі аксесуарів для ліжка (подушка – 40-90 грн., ковдра – 100-255 грн., комплект постільної білизни – 90-150 грн., а їх потрібно принаймні два) можна вкластися в 320-645 грн. Хоча знову доведеться розщедритися на одяг: теплий комбінезон (200-720 грн.), конверт (379-425 грн.), пару костюмчиків (по 120-250 грн.), з десяток пелюшок і сорочечок (по 12-20 грн.), шапочки (15-50 грн.), дві пари шкарпеток (10-20 грн.).

Ну і, звичайно ж, памперси. Найбільше мені сподобалися з ароматом ромашки – по 52-165 грн., залежно від розміру упаковки. На перший час вистачить і трьох упаковок. А ще потрібні пляшечки і соски (80-120 грн.), засоби гігієни (150-200 грн.).

Якщо підсумувати, новоспечені батьки у перші ж дні витратять від 3 840 до 10 075 гривень».

А чи не краще трохи за економити і …. купити замок в Шотландії?

Виявляється, як повідомляє львівська газета «Експрес», на ринку нерухомості Шотландії склалася пречудова ситуація: ціни на замки впали «нижче плінтуса» (нашого цінового плінтуса, звичайно):

«Цілком пристойний будинок, збудований у ХІХ столітті, у час найбільшого розквіту Британської імперії, продають за 150-200 тисяч фунтів стерлінгів. Стільки нещодавно коштувала трикімнатна квартира в Києві».

А сталося це тому, що

«Замки та старовинні маєтки недорогі тому що на їх утримання доводиться витрачати багато грошей. Наприклад лише зарплата доглядача замку в Шотландії коштують від 12 до 15 тисяч фунтів на рік…», - пише газета.

Але ж українець в тій ситуації економив би взагалі тисячами: він і за доглядача працював би сам, і за двірника, і за садівника, і за кухаря…. Лише одна суттєва пересторога:

ЄВРО ПАРКАН

Галичани так перейнялися проблемою вирушити на захід в пошуках замків, що львівський професор Мирослав Маринович надрукував відкритого листа до європейців, в якому вимагає дозволити українцям цивілізовано відвідувати Європу. І на знак протесту заприсягся усіми святими не виїжджати в країни шенгенської зони впродовж цілого року. І от депутат Європарламенту Павло Коваль пише листа до пана професора Мариновича, який публікують у польській „Gazeta Wyborcza”:

«Шановний пане професоре!

Маєте рацію. Візовий режим між країнами ЄС та Україною у сучасному вигляді стає схожим на мур, який не можливо пробити.. Треба бути цілковито глухим до голосів не лише української громадської думки, щоб спати спокійно, коли українці та громадяни інших держав нашої частини континенту змушені годинами вистоювати під консульствами та на прикордонних переходах. Тому спільно із депутатами  Європейського парламенту із кількох держав і політичних груп та незалежними експертами ми  вже кілька тижнів готуємо спеціальний парламентський рапорт, що  конкретно пов’язаний із принципами та практикою візового режиму між Україною та ЄС.

Було б дуже недобре, коли б із огляду на правила Шенгену, українці вирішили, що стали для Польщі небажаними гостями. Метою політичної діяльності повинне стати швидке послаблення візового режиму, у рамках можливостей, що їх дає Шенгенська угода, а ще краще – її швидке скасування. Це можливо. Робота над цим повинна відбуватися у відповідних програмах Європейського Союзу та уряду України і не має жодних причин для відтермінування цієї праці  у часі. Кожен із нас в інтересах загалу повинен виконувати свою роботу: офіційні інституції, також медіа, неурядові організації і таке інш. Із подібних можливостей вже користуються або будуть це робити країни Західних Балкан, що ще не належать до ЄС, а також Болгарія та Румунія, які перебувають поза Шенгенською угодою. Я вже обіцяв Міністрові закордонних справ України, але повторю і Вам: візове питання буде однією із найважливіших тем роботи - і моєї,  і багатьох депутатів у Європейському парламенті».

А поки депутати Європарламенту вирішуватимуть долю надзвичайного візового режиму для громадян України, галичани поки що змушені боротися з ціновою політикою на «блошиних» ринках. Ось як пафосно описує один з таких ринків івано-франківська газета «Галицький Кореспондент»:

 Коломийська торговиця - це великий мурашник

«В індустріально розвиненому Івано-Франківську з усіма його базарами, гіпермаркетами та десятками торгових центрів немає нічого схожого на торговицю у Коломиї. Велетенський блошиний ринок, на якому можна купити все, від продуктів, одягу, котів, картин, роверів, антикваріату до меблів та міні-каплиць, розпочинається щосуботи о 6-ій ранку.

Цими днями найактуальнішим товаром на торговиці є теплий одяг та парасольки. За парасольки просять усього 5 гривень, а куртки, пальта та шуби у доброму стані, але з чийогось плеча - від 50 до 150 гривень. Приїжджають на торговицю і за цілком специфічним товаром, якого не знайдеш вже більше ніде. Скажімо, дверцята всіх видів до хатніх печей, упряжі для коней, дерев'яні саморобні драбини, ковані дашки для каплиць. На коломийській торговиці широченний вибір роверів ( велосипедів – «ОстроВ») - 90% усіх роверів Коломиї у мене, запевняє власник цілого велосипедного майданчика.

Народний мерчандайзинг нехитрий: капуста продається посеред лопат, сушені гриби серед будівельних матеріалів, лижі разом з баняками, а портрети Шевченка спираються на сокири і сапи. Щоб угледіти дитячі шапочки та повзунки, треба спочатку відволікти очі від банки з квашеними огірками, набору платівок до програвача та «Азбуки сексу».

Гарно описано. Сорочинський ярмарок в порівняні – виставкова картинка. А справжня торгівля  таки у нас, в Коломиї. Ласкаво просимо! Як будете їхати по дорозі в Шотландію, не забудьте придбати для вашого майбутнього замку зо пару господарських предметів в Коломиї. Бо в Шотдандії то може вам вийти дорожче.

Василь Хом’як, «ОстроВ»