Рейтинг Тимошенко на Галичині катастрофічно сунеться донизу. Номером один є Яценюк – соціолог

Західна Україна розчарувалася у старих лідерах. Голосувати за Віктора Ющенка готові сьогодні не більше семи відсотків виборців Галичини, за Юлію Тимошенко – не більше двадцяти. На цьому фоні росте підтримка Віктора Януковича – як людини, яка не асоціюється з владою на заході країни. Але набрані Януковичем відсотки підтримки – ніщо перед відсотками Арсенія Яценюка, який є на даний момент безперечним лідером на Галичині. Такі дані наводить директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович. Про стан справ і перспективи головних кандидатів на президентську посаду на цих теренах – у його інтерв’ю з кореспондентом «ОстроВ». 

- Пане Антипович, коли ми говоримо про Львів, треба розуміти, що ситуація тут аналогічна ситуації у всій Галичині, чи Львів чимось унікальний?

- Саме у Галичині – аналогічна. Оскільки будь-які результати і виборів, і соціологічних досліджень у Львові, Франківську і Тернополі є майже тотожними. Чого не скажеш про Волинь, Закарпаття чи Чернівці.

- Багато хто казав, що результати нашумілої тернопільської кампанії виявилися неочікуваними. З іншого боку, представники деяких політичних сил кажуть, що хотіли б отримати на президентських чи дострокових парламентських виборах на Галичині той самий результат, що і у Тернополі. Це стосується, наприклад, Партії регіонів.

- І, відповідно, ВО «Свобода» теж хоче отримати той самий результат…

Для мене результати тернопільської кампанії не були неочікуваними, оскільки рейтинги ВО «Свобода» ми у січні зафіксували на рівні тридцяти-тридцяти двох відсотків, і тридцять чотири набраних на кінець кампанії абсолютно відповідали нашим прогнозам.

Інша річ, що результати інших політичних сил – йдеться якраз про Партію регіонів і Блок Юлії Тимошенко – не були прогнозованими нами. Але тут зіграло роль те, що Блок Юлії Тимошенко кілька разів то йшов на ці вибори, то блокував ці вибори, вибори дозволялися, заборонялися – маса перипетій, і електорат саме Блоку Юлії Тимошенко заплутався, і кінець кінцем частково не прийшов на вибори. Ми прогнозували трохи більші цифри для Юлії Тимошенко, ніж вийшло в результаті. Ми говорили про сімнадцять відсотків – одинадцять відсотків був результат на цих виборах.

Що стосується Партії регіонів, то не можу говорити про якісь фальсифікації і купівлю голосів, бо це не робота соціолога. Можу сказати, що, безперечно, рейтинг був вищий за три відсотки, рейтинг був шість-сім відсотків, а набрали вони трохи більше, але на це зіграла низька явка по області. Чиста арифметика.

Що стосується самого впливу тернопільської кампанії на Галичину – звичайно, він є. Всеукраїнське об’єднання «Свобода» показало своїм прихильникам, що воно може перемагати і бути номером один у регіоні. Цей сигнал є дуже знаковим для ВО «Свобода», і я думаю, успіх на Тернопільщині допоможе «Свободі» потрапити до Верховної Ради.

Інша річ, що повторення такого відсотку є неможливим як на Галичині, так і у всій західній Україні в цілому. Бодай тому, що тоді не працював Яценюк на Тернопільщині, бодай тому, що Блок Юлії Тимошенко фактично відмовився від виборів і «Наша Україна» теж дуже аморфно поставилася до виборів на Тернопільщині, а електорат все одно хотів проголосувати.

А стосовно Партії регіонів, звичайно, для цієї політичної сили, так само, як і для ВО «Свобода» те, що Партія регіонів на заході здатна набирати більше, ніж раніше, є добрим сигналом своїм потенційним прихильникам. І тенденція про зростання її рейтингів є постійно у наших соціологічних замірах.

Але це не може вважатися дуже сильним ривком, оскільки колись рейтинги Партії регіонів обмежувалися двома-трьома відсотками на Галичині, а зараз динаміка свідчить про п’ять-шість відсотків, але ця динаміка є зростаючою, тому Партія регіонів має шанс обиратися по заходу навіть до місцевих рад.

- Люди, які не прийшли на вибори на Тернопільщині – це протестний електорат чи ті, кого БЮТ поплутав?

- Протестний електорат є дуже різноплановим, і відсоток людей, які голосують, чи декларують, що будуть голосувати, проти всіх, є значно вищим, ніж раніше. Колись у наших даних це було один-два відсотка, зараз – шість-вісім, залежно від регіону. Це дуже значне зростання. Є ще значна частина людей, які говорять, що вони не візьмуть участь у виборах. Їх можна вважати протестним електоратом, але я би говорив, що вони є просто розчарованими в політиці. Ці люди вважають, що їх обманули під час помаранчевої революції. Але на загал Галичини чи західної України я не думаю, що саме протестний електорат буде вирішувати долю виборів.

По Тернополю низька явка мала основною причиною все ж таки непередбачуваність самого виборчого процесу. У грудні той же Блок Юлії Тимошенко проголосував за те, щоб ці вибори відбулися, у січні вже пройшли розмови, щоб їх не було, у лютому їх скасували, наприкінці лютого їх знову дозволили, а голосування було п’ятнадцятого березня. Оцей кавардак у процесі просто збив електорат, і низька явка була очікуваною.

- Петро Писарчук заявив, що Партія регіонів на Львівщині буде орієнтуватися на тих людей, які розчарувалися у всіх інших політичних силах. Це правильна стратегія для ПР?

- Ця стратегія давно вже виконується лідерами Партії регіонів на національному рівні. Але на Львівщині, де ця партія мала незначний рівень підтримки, вона матиме найкращий ефект. Для України ця різниця буде не надто відчутною, але для заходу, якщо Партія регіонів почне бути присутньою у всіх місцевих радах і на багатьох рівнях, і буде набирати значно більші відсотки на виборах до Верховної Ради, на виборах Президента, це буде дуже відчутно, і Петро Писарчук, звичайно, до цього докладеться. Він є досить авторитетною людиною, для Львова, зокрема, тому позитив буде однозначний від цього.

- Зростання рейтингу «Свободи» пов’язане з тим, що люди розчарувалися у таких націоналістичних лідерах, як Ющенко і, в якійсь мірі, Тимошенко?

- Навіть не «в якійсь мірі», а в першу чергу в Тимошенко. Тяжко назвати всю Галичину націоналістами, це аж далеко не так. Але Галичина є національно-патріотичною. Тому Віктор Ющенко, який до 2005 року ототожнювався виборцями і мешканцями Галичини з українським національним лідером, власне українцем, який буде захищати державу, мову, традиції і так далі, таким і виявився, але він не реалізував очікувань громадян щодо зміни системи влади в державі.

Тому розчарування, яке прийшло вже у 2005 році, почало наростати, і люди, які розчаровувалися в Ющенку, в першу чергу йшли до Тимошенко, оскільки вона була його соратницею під час помаранчевої революції. Вже у 2006-2007 роках відбувся просто катастрофічний перетік електорату від «Нашої України», Віктора Ющенка, до Юлії Тимошенко.

Довіра як до Віктора Ющенка, так і до Юлії Тимошенко, у листопаді 2005 року була майже однаковою – сімдесят вісім-вісімдесят відсотків. І досить довгий час вона трималася на рівні – майже вісімдесят відсотків людей довіряли цим двом політикам. Уже з 2008 року Віктор Ющенко просто провалив свою довіру, а Юлія Тимошенко ще трималася цілий рік, і уже десь з кінця 2008 року, і зараз навіть, її рейтинг катастрофічно сунеться донизу.

Зрозуміло, що є добра третина людей у Львівській області, у Львові, які довіряють Юлії Тимошенко, але її особистий рейтинг як кандидата на президентську посаду – сімнадцять-двадцять відсотків. А щодо Віктора Ющенка – кожен п’ятий мешканець області довіряє йому, але голосують лише п’ять-сім відсотків. Ці два лідери мали свого роду залежність один від одного в певний період, на даний момент розчарування у них вже відбулося – це факт.

ВО «Свобода» почало набирати також у 2007 році. На дострокових парламентських виборах 2007 року лише близько трьох відсотків мешканців Львівської області віддали свої голоси за ВО «Свобода». Зараз, через два повних роки, рейтинг ВО «Свобода» до Верховної Ради на Львівщині становить майже вісімнадцять відсотків – це зростання у шість разів.

Чи можна говорити, що «Свободу» підтримують націоналісти? Ні. Це національно-патріотично орієнтовані виборці, які раніше були за Віктора Ющенка і Юлію Тимошенко. Зрозуміло, що це той електорат, який пішов від перших двох. Але якщо падає довіра до Президента від вісімдесяти відсотків до двадцяти, можна було б очікувати такого ж самого карколомного зростання і рейтингу Тягнибока чи ВО «Свобода» - його не відбулося. Відбувалося щоквартальне зростання на один-два відсотки.

Тобто, виборець, який говорить, що він проголосує за ВО «Свобода», впевнений у своєму виборі, і це – дуже добрий показник для цієї політичної сили, оскільки не передбачає, що виборець змінить свою точку зору протягом виборчої кампанії – вона на нього менше за все подіє. Це буде голосування за національно-патріотичного Президента, або ж за національно-патріотичну політичну силу.

Але давайте не забувати фактор Яценюка. Оскільки цей політичний лідер на фоні розчарування у Тимошенко і Ющенку набрав дуже значний відсоток підтримки. На даний момент трохи менше третини мешканців Львівської області готові проголосувати за Яценюка. Я впевнений, що Галичина приблизно думає так само, відповідно, Яценюк уже має трохи іншого виборця, аніж ВО «Свобода». Хоча це дві політичні сили, які виграли від падіння рейтингів Тимошенко і Ющенко. Але це два різних лідери, два різних електорати абсолютно.

Яценюк має дуже різношерстий електорат. Це люди, які, з одного боку, колись підтримували Ющенко, але на даний момент це вже в більшій мірі колишній електорат Тимошенко, а він завжди був трохи менше національно-патріотичним, більше орієнтувався на популізм.

Яценюк є номером один у рейтингах на даний момент. Зростання його рейтингу почалося десь з кінця минулого року. На лідерські позиції він вийшов вже у лютому-березні, і відбулося подальше зростання його рейтингу, рейтингу умовного Блоку Яценюка як політичної сили. В червні цей рейтинг зупинився, що можна пояснити розчаруванням у політиці як такій.

Частині людей на Галичині стало байдуже до політики. Люди менше реагують на заяви політиків, на події у Верховній Раді, і так далі. Вони просто відсторонилися від цього. Вони спостерігають, але не переживають так, як це було під час «помаранчевої революції».

- Тобто повторення подій 2004 року не вийде?

- Я впевнений, що ні. Інша річ, що виборча кампанія все одно буде мобілізовувати електорат, на те і існує кампанія, на те існують технологи, реклама, заяви, компромат, чорний піар, все, що пов’язане з виборами. Але довести суспільство до вибуху або до межі вибуху, як це відбулося у 2004 році, навряд чи будь-хто зможе. Кампанія буде зовсім іншою.

Звичайно, що буде протистояння. У 2004 році це було протистояння двох – помаранчевих і біло-синіх, тепер буде протистояння трьох, але багато що буде залежати від позиції Януковича, від активності Тимошенко, від ситуації з економічною кризою, від курсу долара, від дій Яценюка, бо його дії є поки що досить обережними.

- Київські соціологи в один голос стверджують, що своїм високим рейтингом Яценюк зобов’язаний тільки тому, що він опинився у потрібний час у потрібному місці. І що цей рейтинг нічим не підкріплений, і якщо з’явиться інший привабливий кандидат, Яценюк може втратити значну долю своїх відсотків.

- Я міг би сказати те саме, але я би спроектував це у трохи іншу площину. Рейтинг Яценюка забезпечений очікуваннями людей, в першу чергу на західній Україні, стосовно нових політиків, нових облич. Нових з точки зору подій помаранчевої революції.

Розчарування, пов’язане з помаранчевою революцією на західній Україні, яка тотально її підтримувала, не дозволяє в якійсь мірі голосувати як за Ющенка, так і за Тимошенко. А стосовно Віктора Януковича – звичайно, рейтинги ростуть, звичайно, якась частина говорить, що на зло всім проголосує за Януковича – не значна, але є, - звичайно, є люди, які не так вже негативно до нього починають ставитися, як це було півтора роки тому, але переважна більшість все-таки потребує іншого політика, ніж Янукович.

Тому, з’явившись на орбіті, Яценюк просто оці очікування отримав собі відразу. Я погоджуюся, що то не було заслугою якоїсь планомірної роботи.  

Я говорив про ВО «Свобода», яке планомірно набирає свій один відсоток – він ніде не дінеться. Стосовно Яценюка – побачимо трохи пізніше.

Але Ви говорите про те, що якщо з’явиться якийсь інший молодий, симпатичний… По-перше, не з’явиться, а по-друге, якщо і з’явиться, то тоді де з’явиться? На заході? Назвіть мені. Тігіпко? Прекрасний економіст, прекрасний бізнесмен, поважна людина, напевне був би нашим Президентом у 2004 році замість Віктора Ющенка, якби його виставили замість Віктора Януковича. Але на даний момент західна Україна не голосує за нього. Дуже обережно приглядається, і його проросійські нахили не дозволяють поки що говорити про те, що на заході він здобуде значний рівень підтримки.

- Іще одна поширена точка зору, що хто б не вийшов у другий тур разом з Януковичем, західна Україна буде голосувати за того другого, аби Янукович не став Президентом. Тобто що повториться ситуація зі змаганням між Кучмою та Симоненком.

- У своїй більшості громадяни вважають так само. Навіть якщо у другий тур вийде Юлія Тимошенко, яка зараз є другою по рейтингах, але все-таки менше її підтримують на заході, ніж Яценюка, справді, частина електорату буде голосувати за неї, незважаючи на розчарування в ній, аби не за Януковича. Але певний прошарок уже є тих, хто проголосує виключно за Януковича, тільки не за Юлю. Це дуже складний наразі механізм.

Я би сказав так, що Яценюк, якщо потрапить у другий тур, має більше шансів виграти у Януковича, за рахунок того, що за нього проголосує захід однозначно. Тут буде вибір простіший – за нового Яценюка чи за старого Януковича, навіть не прив’язуючись до «біло-синіх», «помаранчевих» і так далі.

А якщо будуть Тимошенко і Янукович, я би все-таки не був настільки категоричним, що весь захід однозначно прийде і проголосує за Тимошенко, аби не за Януковича. Більшість – так, але, якщо різниця між колишнім «помаранчевим» полем і колишнім полем «біло-синім» була все-таки на користь «помаранчевого» поля, то на даний момент поділ може бути трохи навпаки, і ці два-три відсотки можуть бути досить слизькими під час підрахунку голосів.

- На Вашу думку, що мають робити основні кандидати в Президенти на Галичині, щоб не втратити той відсоток підтримки, який вони мають, і ще набрати скількись симпатиків? І чого вони робити не мають?

- Універсального рецепту не вийде, бо дуже поляризовані кандидати.

Юлії Тимошенко треба боротися з кризою, треба виконувати обіцянки. Є дуже багато різних її кроків, які не подобаються людям. Для Юлії Тимошенко економічна ситуація, напевне, буде номером один в причині прихильності чи неприхильності до неї як кандидата у Президенти.

Стосовно Віктора Януковича – йому треба більш активно працювати на заході, це однозначно. Але на заході йому потрібні люди такі, як Петро Писарчук, які мають тут авторитет. Звичайно, що він особисто не дуже симпатичний галичанам, але місцеві лідери, яким довіряли би галичани, могли би значно покращити його рейтинг. І напевне треба трохи докладатися до ситуації в країні. В Україні, і, зокрема, на заході, в якості лідера опозиції він особливих кроків по покращенню життя, яке було обіцяно, не зробив. А люди вважають, що, незважаючи на те, що ти опозиціонер, ти все одно маєш працювати на благо України. Ти цього не робиш – значить, ти нам не потрібен.

Стосовно Арсенія Яценюка – на заході відсоток очікування до нього дуже високий, і потрібно починати ці очікування реалізовувати – через заяви, через певні кроки, через команду, через роботу його прихильників, штабів, організацій «Фронту змін», які б залучали активних людей. Тоді ці активні люди також залучать активних людей – можливе зростання, але роботи тут дуже багато. І на фоні розчарування в Тимошенко і Ющенку у Яценюка є дуже великі шанси, але ці шанси треба реалізувати. Знову ж таки, тільки роботою.

А стосовно Віктора Ющенка, є дуже двояке ставлення до його позиції стосовно балотування у Президенти. Люди є розчаровані, з одного боку, рейтинг його є незначний, з іншого боку, але цілком могло би бути, що за нього проголосувала би західна Україна ще раз, якби була більш чітка позиція стосовно всього, що відбувається в Україні – економіки, політики, міжнародних відносин. Потрібно також грамотніше розподіляти і людський ресурс – потенціал команди, яка в нього є.

Нажаль, я не можу сказати, що Віктор Ющенко здатен зараз набрати знову значний відсоток прихильників на Галичині, але цілком могло би бути, що в ситуації вибору, аналогічному вибору між Кучмою і Симоненком, такий технологічний хід міг би йому допомогти ще раз пройти на посаду Президента. Але це виключно технологічна робота.  

Розмовляла Юлія Абібок, «ОстроВ», Львів