За кілька метрів до порозуміння

«Ми повинні сьогодні більше думати про Шевченка – постать, яка має обєднувати, а не

навпаки. Нам хотілося б, щоб цей памятник став для нас дорогий», - так коментує встановлення
пам
ятника Тарасові
Шевченку заступник мера Івано-Франківська Михайло
Верес
на прес-конференції з приводу спорудження гранітного Кобзаря, яку
подарував громаді скульптор Лео Мол ще три роки тому. Увесь цей час «дорогий
для мерії пам
ятник» припадав
пилом на комунальному складі міста .

Можна погодитись з Михайлом Йосиповичем в тому, що  історія становлення памятника Шевченку сягає цілої книги.
Втім, очевидно, завершальну її главу має  писати діючий мер Івано-Франківська, який, як
і всі його попередники, у період своєї виборчої кампанії обіцяв поставити пам’ятник
Тарасові на Вічевому майдані міста. Треба зауважити, що з гранітним Тарасом на
вустах до влади у Івано-Франківську йшли майже всі кандидати в мери.  І всі вони, до єдиного, обіцяли поставити пам
ятник
українському генію не де-інде, а саме у центрі міста, там, де збираються віче і
де говорить громада.

Чи не вперше про памятник Шевченку заговорили у Станіславі ще за часів австро-угорської
влади. Але тоді на прохання місцевих українців майже ніхто не звертав уваги. Перший
барельєф Шевченку поставили на будівлі «Просвіти»  в 1914 році. Напис повідомляв, що це знак пошани
«Тарасови Шевченкови». Вже у радянську добу Шевченка не забороняли, втім
особливо і не вшановували. Радянські комуністи створили йому імідж селянина в
папасі, який  оспівував волю та Україну.
Тоді його «Мені тринадцятий минало…»  міг
прочитати напам
ять майже
кожний школяр. Більш глибше твори Шевченка вивчали одиниці. Саме такі  небайдужі франківці  домагалися одного – невеличкого пам’ятника у
центрі міста, щоб покладати  біля
підніжжя генія квіти.

У 2004 році активісти організації 
«Наше місто», яку очолив депутат міськради Андрій Микитин,  провел
и перше громадське
опитування щодо місця встановлення пам
ятника Шевченку. Це був  потужний крок задля врахування думки громади
перед прийняттям важливого рішення.  Результат
опитування – переважна більшість франківців хочуть бачити постать Кобзаря  на Вічевому майдані.  Місце парку, стверджує краєзнавець Андрій
Микитин, громаді запропонував тодішній мер – Зіновій Шкутяк. І його пропозиція, як довела  історія, не була випадковою.

«Тоді Івано-Франківський міський голова  Зіновій Шкутяк запропонував місце для памятника Шевченку
у парку, куди виділялися мільйони гривень. Насправді, пам
ятник генію – це був лише привід для
того, щоб
витрачати гроші з
міського бюджету. За ті мільйони в парку вирубали дерева, знищили природні
водойми та джерела, але скульптуру так і не поставили. Тим часом франківці
знову просили владу не помпезного  постаменту
в парку, а невеличкої гранітної постаті Кобзаря на Вічевому майдані», -
пригадує Андрій Микитин. Втім, людей знову не почули. Знайшли і причину для
того, що у центрі пам
ятника не було. Як стверджують місцеві архітектори, головна споруда в
центрі міста – це фонтан, якого не можливо ані перенести, ані демонтувати, як і
всі інші споруди, що біля нього.

Балотуючись вперше на посаду міського голови, Віктор Анушкевичус запевняв громаду міста, що нарешті поставить
крапку у цій історії, як тільки його оберуть мером. Це був вагомий аргумент
особливо для тих людей, для кого це питання справді болить. Обіцянки мера не вщухають
з 2005 року, а надворі вже 2011…Увесь цей час небайдужі до поезії Кобзаря  щороку біля його погруддя у парку слухають
запевнення мера поставити пам
ятник Кобзарю.  Останнім часом  слова  мера
сприймають , швидше, як обіцянки людини, яка ніколи їх не виконує.

Тоді люди не могли збагнути, чому мер, маючи свою фракцію у міськраді,
довіру громади і благі наміри не може їх реалізувати. Хто заважає меру  поставити питання щодо спорудження пам
ятника Шевченку
в центрі міста, як він того обіцяв? У 2008 році франківці  взагалі розчарувались у господарських якостях
очільника міста, бо пам’ятник, який  подарував громаді відомий у світі архітектор
Лео Мол, чиї роботи є окрасою вулиць Вашингтону, Торонто, Санкт-Петербурга лише
в Івано-Франківську  не може знайти собі
місце далі за комунальний склад.  

Обурення громади сягало апогею. Нарешті, пів року тому Анушкевичус таки
створив робочу групу для того, щоб знайти місце для подарованого пам
ятника. З поміж
чотирьох варіантів, зупинились на одному – парк імені Тараса Шевченка. Втім,
ніхто не міг навіть збагнути, що освячений камінь стане каменем спотикання у роботі
групи, яка прийняла рішення поставити пам
ятник за кілька метрів від нього.  

«Місце для встановлення памятника Тарасу Шевченку в
Івано-Франківську вибрано вкрай невдало», - йдеться в ухвалі, яку прийняли
письменники Івано-Франківська на своєму зібранні.  Серед причин такого рішення письменники
називають відсутність простору за пам
ятником та  близькість його до громадської вбиральні. Ще
письменники перебачили  можливість
створення за ним сміттєзвалища. Відомо, що це питання поставили на обговорення
з ініціативи лауреата Шевченківської премії Степана Пушика, який з незрозумілих причин не увійшов у робочу
групу. Очевидно, його просто не запросили. Бо багатьом  містечковим чиновникам, які звикли роздавати
чи продавати нагороди, звання та посади, важко збагнути значення національної
премії імені Тараса Шевченка не лише для письменника, але й для міста, в якому
він живе.

Пушика не лише не запросили до робочої групи, але й не послухали його думки.
Мерія міста повідомила, що роботи для спорудження пам
ятника відновить  і відкриє його урочисто 22 травня там, де
вважає за потрібне, - не на центральній алеї парку, а збоку, за кілька метрів
від освяченого каменя.

«Це гарне ліричне місце, де немає шуму…Це місце скрасить огріхи скульптора,
бо спина у скульптури Шевченка – ніяка», - говорить один із чиновників місцевої
архітектури Ігор Панчишин. Він
стверджує, що є закони архітектури, мистецтва, які вказують, де ставити пам
ятник. Втім, мовчить,
що ці закони пишемо ми самі і чомусь останнім часом, саме наші закони і рішення
створюють провокації і обурюють українців. Критикуючи роботи Лео Мола,
зневажаючи позицію письменників, яких здавна вважають совістю нації, теж важко знайти
з маленькими українцями того порозуміння, до якого так прагне влада. Навіть,
дотримуючись усіх писаних законів.

«Час розставить все на свої місця», - переконаний Михайло Верес. Хто б
сперечався. Втім, час історії чомусь не надто переконує сучасників у тому, що
рішення влади не хибне. 

«Парк – то є розважальне місце. А пам’ятники найбільших, найвеличніших
людей нації, то тільки в центрі міста. Так у всьому світі заведено. Навіть в
Москві, що вони Шевченка не дуже люблять, і то в центральній частині міста
поставили. Скільки слухань вже було, і громадськість багато років на тому
наполягає», – каже голова Клубу української інтелігенції імені Богдана Лепкого Уляна Скальська. Вона запевняє, що пам’ятник
Кобзареві  в центрі міста - це для неї
принципове питання. Бо на Вічевому майдані у різні часи кожна окупаційна влада
ставила пам’ятники своїм героям: австрійська – цісареві, польська –
Пілсудському, радянська – Сталінові. Навіть з огляду на це, на думку Уляни
Скальської, тут повинен стояти пам’ятник Кобзареві.

І ось 22 травня до 150-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій
горі його пам
ятник  постав у парку культури та відпочинку
Івано-Франківська.  

«Після 20-ти річних дискусій в Івано-Франківську щодо місця встановлення
пам”ятника великому Кобзареві сьогодні ми ставимо проміжну крапку», - наголосив
Івано-Франківський міський голова Віктор Анушкевичус.

«Сьогодні я не хотів би дискутувати про місце встановлення пам’ятника, бо
до Шевченка треба йти розумом, серцем і душею», - зауважив мер і повідомив, що
не виключає можливості встановлення 
більш величного пам’ятника Кобзарю біля будівлі ОДА зусиллями міської та
обласної влади. Очевидно, це буде пам
ятник Кобзаря роботи місцевого скульптора
Володимира Довбенюка, проект якого було визнано кращим в Івано-Франківську.
Втілення його задуму потребує мільйони гривень. Втім, це не заспокоїть  письменників та інтелігенцію міста. Скульптури
Кобзаря стоятимуть в розважальному парку та, вже очевидно, біля будівлі ОДА. У
цьому випадку місцеві чиновники  споглядатимуть  на нього ніби зверху, намагаючись дійти до
генія « …і серцем, і розумом , і душею».  

Кажуть, Лео Мол схвалив пропозицію щодо нинішнього місця встановлення його
роботи в Івано-Франківську. Та він і не відав про 20-річні прагнення громади
бачити свого генія там, де збираються віче та народні збори у  Франковому місті, яке, окрім багатьох принад
та здобутків, ще славне й тим, що в ньому живе Лауреат національної Шевченківської
премії Степан Пушик. До речі, його  так і
не дочекалися на урочистому відкритті вшанування Кобзаря, яке не обійшлося
без  розмаїття політичних прапорів та
закликів мера «Обнімімося!». 

 

Ірина
Макацарія спеціально для “
ОстроВ»

 

Статьи

Луганск
27.03.2024
17:45

"Бери и делай!" Как переселенцу начать зарабатывать в новой нише на новом месте

"Надо осознавать, что почти никто на новом месте не начинает действительно с абсолютного "нуля" - потому что у вас есть образование, опыт, личные ценности и тому подобное. Все это уже есть у человека, является неотъемлемой частью его бытия"
Страна
27.03.2024
12:46

Валютный вопрос, или Как олигархи споткнулись об Нацбанк

Дальнейшее снижение курса гривни окончательно добьет потребительский спрос, который в условиях полномасштабной войны и так уже давно "ниже плинтуса". Ну а "мертвый" потребительский спрос – это "мертвая" экономика.
Мир
26.03.2024
07:36

«Уже сейчас можно купить билеты в Крым на июнь». Российские СМИ об Украине

"В реакции Киева - вся суть этого террористического режима. Трудно даже описать ту смесь восторга, злорадства и упоения, которую трагедия вызвала в украинских СМИ…"
Все статьи