Відштормило... Дев’ятий вал, який так несподівано накрив відразу кілька західних регіонів України неочікувано мутованим грипом, здається вже вгамувався. Хвилі людських переживань і емоцій – вляглися. Можливо – це тимчасове затишшя перед новою бурею, а чи сплеском чергової епідемії, чи, може, політичною боротьбою, яка, здається, починає по-справжньому розкручуватися і піднімати температуру загально політичного життя країни. Проте, виглядає, переймаються сьогодні тільки політики. А ось на пересічних громадянах поки що не позначається. Здається, пересічний громадянин уже не вірить жодному з політиків: ні помаранчевим, ні блакитним, ні лівим, ані центристам. Чому? Мабуть тому, що люди вже звикли: політики своїх обіцянок здебільшого не виконують. Яскравим прикладом на підтвердження цього може послужити Тернопільщина. Уже вісім місяців, як більшість в обласній раді отримали представники політичної партії «Свобода». Треба сказати, що цей регіон віддавна симпатизує і підтримує націоналістичних політиків. Жителі Тернопілля навіть лояльні до таких радикальних переконань і позицій на зразок «Україна – для українців». Свою перемогу свободівці здобули несподівано для багатьох, можливо через гостро виражену позицію, яку, на їхнє переконання, має усвідомити кожен українець: Україна не має майбутнього «без правдивої історії про визвольну боротьбу українського народу, без Героїв», яких “Свобода” «протиставляє ідолам кривавої Московської імперії». Тож переможці не забарилися на весь голос заявити про рішучість змінити на краще життя своїх виборців. Тобто «залатати» всі бюджетні діри, розв’язати найпроблемніші і найсуттєвіші питання міста. Сказали голосно. Мовляв, прийдемо і чи не найперше, візьмемося за будівництво заводу для переробки твердих побутових відходів, збудуємо аеропорт, відкриємо сільськогосподарський оптовий ринок, покінчимо з корупцією тощо. Рік тому, до речі, в усі литаври гриміли і трубіли й представники Тернопільської обласної організації «Єдиний центр». Останні взяли на себе сміливість і зобов’язалися зробити не багато, ні мало, а збудувати гуртовий сільськогосподарський ринок в області. Мовляв, «Саме він має стати центром управління сільського господарства області і зруйнувати убивчі для сільгосппідприємств посередницькі схеми». Завдяки гуртовому ринку, переконують ці політики, вдасться впорядкувати хаос, який панує нині на ринках області, адже, стверджують вони, ненормально, коли посередники працюють зі 100-відсотковою рентабельністю, а сільгосппідприємці — собі у збиток. Впорядкування ринку, кажуть єдиноцентристи, «дасть змогу точно вираховувати кількість необхідної для продажу продукції та замовляти її, наперед чітко обумовлюючи ціну, тож аграріям не доведеться шукати ринки збуту. А ще гуртовий ринок буде підтримувати зв’язки з аналогічними ринками в інших областях, що дозволить налагодити партнерські стосунки і збувати продукцію за межі Тернопілля». За їхньою ідеєю, в кожному районі області має бути розташована філія Тернопільського гуртового ринку. Цим ринком, кажуть вони повинні бути «зав’язані» не лише виробники сільгосппродукції, а й імпортери, експортери, переробні підприємства, інвестиційні фонди. Тільки в такій рівноправній співпраці, на глибоку впевненість «Єдиного центру», той, хто безпосередньо вирощує сільськогосподарську продукцію, буде у виграші, адже, об’єднаний в Асоціації й співпрацюючи з партнерами, матиме можливість впливати на ціноутворення, а отже регулювати свої прибутки й видатки. У виграші, як запевняють політичні конкуренти «Свободи», буде також і споживач, який отримає найсвіжіші продукти за оптимальними цінами, адже не буде посередників між виробниками і продавцями, які суттєво збільшують вартість товару. Тож, завдяки гуртовому ринку, виходить, продукти харчування отримають найкоротший шлях від лану до столу. За словами голови Тернопільської обласної організації «Єдиний центр» Сергія Тарашевського, будівництво такого ринку може обійтися області у 20 мільйонів євро. Цікавим є той факт, що розрахунки щодо цього питання вже існують (тобто були ще у 2008 році). Однак головне тут не сума, яку збираються (?) вкласти в даний проект, а той результат, який би отримав від цього регіон. А це, зокрема, відрахування до бюджетів усіх рівні, нові робочі місця, ефективна робота в усіх галузях сільськогосподарського виробництва, насичення ринку вітчизняною, екологічно чистою продукцією за прийнятною для споживача ціною. «При сприянні влади, при згуртованості працівників сільськогосподарського сектору в травні наступного року (тобто в 2009 – примітка автора) в Тернополі може стартувати перший етап гуртового сільськогосподарського ринку, – запевняв С. Тарашевський на сайті Тернопільської обласної організації «Єдиний центр» – І це цілком реальна дата. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб ця ідея, що грунтується на конкретних розробках й перспектива якої доведена в світі, набула реального втілення в нашій області». Минув травень, червень, липень... Вже і рік закінчується, а про оптовий сільськогосподарський мегаринок – ніхто й не згадує. До слова сказати, я поцікавилася в пересічних місцевих мешканців чи чули вони щось про будівництво (а чи про початок?) якогось оптового «мегамаркету» у Тернополі? На що кілька з них, до речі, за фахом підприємці, а також домогосподарки, що часто відвідують міський ринок, лише здивувалися. Наприклад, пан Валерій, що мешкає в одному із нових мікрорайонів, почувши таке дивне запитання, відповів приблизно так: «Який ринок? Про що ви кажете? Це, мабуть, чергові чиїсь передвиборчі обіцянки. Ви, і я з вами, ще багато чого цікавого почуємо поки відбудуться вибори. Та нам уже до цього не звикати». А ось пані Ярослава, яка сьогодні тимчасово не працює і є домогосподаркою, більше переймається неконтрольованістю цін на продукти. Вона ніяк не може збагнути, чому до навали грипозної епідемії ціну на цукор тримали в полі зору урядовці і «гасили» сплеск її викидами з держрезерву, а після пандемії владу зовсім не хвилює суттєве зростання вартості цукру на ринку. Співбесідниця бідкалася, що «значно більше треба тепер заплатити за олію, яйця курячі, макаронні вироби, молоко».за її словами «страшно, бо, наприклад, навіть часник, цибуля уже коштує на 1-2% більше, ніж тиждень тому». Хвилювання цієї жінки – не безпідставні. На підтвердження, наведу статистику держінспекції з контролю за цінами в Тернопільській області з 13 по 20 листопада цього року. Так, згідно з даними моніторингу цін, проведеного станом на 13.11.2009 року, у підприємствах торгівлі спостерігається зростання середніх рівнів роздрібних цін (у порівнянні з цінами станом на 06.11.2009 року) на: масло вершкове (жирн. 72,5 %) – 3,8 %; цукор – 6,6 %. Станом на 13.11.2009 року на продовольчих ринках спостерігається зростання середніх рівнів роздрібних цін (у порівнянні з цінами станом на 06.11.2009 року) на: молоко розливне – 5,4 %; сметану – 1,5 %; сир кисломолочний – 4,0 %; масло вершкове – 7,6 %; яйця курячі – 5,0 %; цукор – 6,7 %; цибулю ріпчасту – 9,7 % . Вже через тиждень відслідковуємо, що ціни на продовольчі товари знову підскочили. І вже станом на 20 листопада держінспекція з контролю за цінами в Тернопільській області повідомлляла, що у підприємствах торгівлі спостерігалося зростання середніх рівнів роздрібних цін (у порівнянні з цінами станом на 13.11.2009 року) на: макаронні вироби (вермішель з борошна пшеничного в/г) – 2,0 %; ковбаси варені І ґатунку – 7,0 %; молоко жирн. 2,5 % – 3,6 %; яйця курячі – 3,9 %; цукор – 3,9 %; олію соняшникову рафіновану – 0,6 %. Станом на 20.11.2009 року на продовольчих ринках спостерігалося зростання середніх рівнів роздрібних цін (у порівнянні з цінами станом на 13.11.2009 року) на: яловичину – 0,8 %; свинину – 0,2 %; сало – 1,1 %; молоко розливне – 4,5 %; олію соняшникову – 1,9 %; яйця курячі – 0,7 %; цукор – 5,3 %; макаронні вироби (вермішель з борошна пшеничного в/г) – 2,4 %; картоплю – 4,3 %; капусту білокачанну – 4,3 %; цибулю ріпчасту – 2,2 % ». Тішить поки що тільки одне, що на хліб ціни залишаються стабільними: за хліб з пшеничного борошна покупець платить 4, 31 грн./кг, а за житньо-пшеничний – 3,49 грн./кг. І, нарешті, ще раз повернемося до обіцянки «єдиноцентристів» та «свободівців». І саме тому, що і в тих, і в інших на меті було збудувати оптовий мегаринок. Різниця лише в тому, що представники «Свободи» бачили і бачать багато в перспективі по-іншому. «У нас є певні напрацювання, які ми мусимо зробити в першу чергу: збудувати сміттєпереробний завод, бо зараз ситуація зі сміттям та відходами склалася критична, по-друге, зробити аеропорт в Тернополі; по-третє, відкрити сільськогосподарський оптовий ринок (на землях комунальних, а не приватних, тому що тоді зможемо регулювати цінову політику), – розповідав депутат Тернопільської обласної ради, член ВО «Свобода» Михайло Тимошек в інтерв’ю сайту «ОстроВ». Проте на сьогодні очевидно одне – ні одні ні другі за згаданий період не спромоглися, як бачимо, і як підтверджують розмови з мешканцями міста, закласти навіть капсулу майбутнього торговельного ринку. Тому й нічого конкретного жителі Тернополя з цього приводу не можуть сказати. Бо ніякої аналогічної будови на даний час ніхто не розпочинав. Не кажучи вже про початок спорудження аеропорту. Так, за кілька місяців його не збудувати. На це потрібен час, так, як і добра воля та бажання невідкладно братися за реалізацію власних обіцянок. Бо, як кажуть в народі: «взявся за гуж...». Отже, сказано було багато, а зроблено – значно мізерніша частка. Чи не свідчить це про голослів’я і черговий популізм, а не про бажання справді радикально змінити життя тернополян на краще. Ірина Пилипів, «ОстроВ», Тернопіль
