Війни за землю: Чиновники відбирають землі у селян під індивідуальну забудову

У редакцію інтернет-видання «ОстроВ» в Івано-Франківську звернулися представники територіальної громади мікрорайону Пасічна – Іван Ковтун, Стефанія Заячук, Віра Китайчук, Степан Грушка та Марія Семчук з проханням допомогти їм відстояти право на власну землю та розповісти про ті проблеми, які виникають у цьому процесі.(Мікрорайон «Пасічна» – територіальна частина міста Івано-Франківська, у минулому село Пасічна , яке в 1961 році було приєднано до Івано-Франківська – прим. «ОстроВа»).

- Панове,  розкажіть, у чому полягає суть проблеми?

Іван Ковтун: У 90-х роках Загвіздянською сільською радою при розпаді Радянського Союзу жителям мікрорайону «Пасічна» були надані земельні ділянки площею 0, 6 га для вирощування сільськогосподарських культур. На той час, ми вважали, що Україна наша, і земля наша, і ми офіційній документації не надавали особливого значення. У 2007 році ми довідалися, що прийнято рішення про надання в оренду наших земельних ділянок під індивідуальне будівництво. Нас це стурбувало, адже у поданому списку не було наших прізвищ. Водночас, у списку фігурували  представники Івано-Франківського міськвиконкому, представники міської прокуратури. Для прикриття, земельні ділянки виділили представникам чорнобильських організацій, представники організації репресованих. Але ця земля з 1990 року була у нашому користуванні.

-          Ви обробляли цю землю?

Стефанія Заячук:  Ця земля фактично нас врятувала від голодної смерті. Адже, 1990 рік – це рік кризи і перебудови. Люди залишилися без роботи, і єдине, що нас врятувало - це земельні наділи, на яких ми вирощували сільськогосподарські культури. Згодом мої діти почали працювати на цій землі і працюють і до сьогодні. Так, як вже жінка пенсійного віку, то вони обробляють землю та платять податок. Нам фактично ніхто не повідомив, що то земля не наша. Коли приїхав трактор ділити межі, тоді ми дізналися, що землю у нас забрали, та поділили між іншими людьми. І забрали усі шість соток, які  колись нам надали для вирощування сільськогосподарських культур. Хоча водночас, ніби й не забрали, адже я як платила, так і плачу податок на землю. І хоч ми платимо податок, земля рахується вже не наша. І схожа ситуація склалася у кожного з тут присутніх.

Віра Китайчук: Коли ділили землю у Загвіздці я написала заяву, і мені виділи шість соток земельної ділянки. Якраз навпроти моєї хати, і яку по цей день ми обробляємо. Коли відбувалися збори щодо приватизації, я здала секретарю територіального комітету документи на приватизацію моєї землі. Пізніше я зрозуміли, що мене обманули, і підійшла до неї, з проханням, щоб вона  віддала документи, на що вона відповіла, що ніякі документи вона не віддає. У мене чоловік учасник бойових дій у Словаччині, і хоч має пільги, нам нічого не світить. Також у мене дорослі сини, один з яких вже одружений і живе на квартирі, і на своїй земельній ділянці ми б хотіли збудувати хату.

Марія Семчук: Я народилася в колишньому селищі Пасічна. І є вже третє покоління його мешканців. Тоді, коли пасічнянський комітет на чолі з Роман Строжом розприділяв земельні ділянки, то моїй родині було надано земельну ділянку, як корінним жителям Пасічної. Ділянкою ми користувалися весь час. Ніхто до нас ніяких претензій не мав. Збори, як таких, на чолі з теперішнім головою комітету Ю.Фейчуком не робили. Адже, він ні офісу немає. У 2005 році були збори, де ми писали заяви на ім’я тодішнього міського голови З.Шкутяка, з проханням дозволити приватизацію ділянки для ведення господарства, і здавали секретарю Пасічнянського комітету. У 2007 році повторні відбулися збори, де людям повідомили, що слід писати заяву на ім’я  теперішнього міського голови В.Анушкевичуса під індивідуальне будівництво. Ці заяви були написані і особисто здані секретарю територіального комітету. Нам ще було сказано поздавати справки ЖЕКу про родовід, справку земельного кадастру тощо. На тому і сталося. Згодом по обласному телебаченні «Галичина» дізналася, що земля вже поділена. Тож, мою землю забрали.

-          І як  в цій ситуації діяти?

Іван Ковтун: Ми б мовчали, якщо б нас включили в список. Та людей обурило те, що тих хто платив податок та користувався земельними ділянками у списку немає. Якщо дивитися з юридичної точки зору, то мала б бути прийняте рішення про вилучення земельних наділів. У Земельному кодексі ст.141-149 передбачає, що має бути рішення про вилучення. Такого рішення немає. І ми звернулися в суд. У процесі судової тяганини виявилося, що ця земля не є власністю міської ради, а Загвіздянської сільської ради. Суд триває вже два роки. Справа розглядалася і в Львівському апеляційному суді та і Івано-Франківському міському суді. Судовий процес розтягується тому, що в списку на земельні наділи фігурують прізвища представників суду. Один суддя розглядає справу, як цивільно-правову, інший, як адміністративний позов, і йде затягування часу.  Сім місяців справа лежала в апеляційному суді за адміністративним позовом, як вимагав суддя, інший суддя відмовляє, бо ввжає, що позов пивенен бути оформлений, як цивільно-правовий.

-          Скільки є таких сімей та земельних ділянок?

Іван Ковтун: Даний масив займає 22 га землі. Нас є 300 чоловік, що мають земельні наділи по шість соток. Одна частина людей судиться самостійно, маючи своїх юристів, інші йдуть колективним зверненням. Так, наприклад, Степан Грушка йде самостійно, Марія Семчук йде колективним зверненням бригади людей у складі 6-7 чоловік, але всі судяться, бо визнають незаконні дії міського голови В.Анушкевичуса та міськвиконкому.  Хоча частина людей все ж опустила руки, адже не вірять, що з державою можна судитися і виграти. Адже, ми неодноразово були на прийомі у міського голови, і розповідали йому про цю ситуацію. І він обіцяв, що її вирішить, але тепер відправляє нас до територіального комітету. Міський голова мав би знати, що згідно ст.26 п.34 Закону України про місцеве самоврядування, розпорядником землі і земельні питання вирішує виключно міська рада.  Міський голова посилає нас до територіального комітету, який  за своїми власними критеріями та уподобаннями відмовляє людям. 

Стефанія Заячук:   Нам сказали, що землю дадуть, коли буде земля. Але звідки вона візьметься, не виросте ж? Мій зять – інвалід третьої групи, у нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей, мати похилого віку. І йому кажуть : «Ми тобі дамо. Ти маєш пільги. Але почекай, коли буде земля». Але навіщо чекати, коли буде, якщо вже забирають нашу землю, яку обробляють.

-          Невже 22 га землі не вистачає?

Іван Ковтун:  Власне, між міським головою В.Анушкевичусом та територіальним комітетом була укладена угода розподілу земельних ділянок даного масиву 50 на 50. Згідно стт. 42-50 про місцеве самоврядування міська рада не мала надавати таких повноважень територіальному комітету. Дана угода є не законна. Зібралися десь кулуарно міський голова, голова територіальної комітету, і так поділили ту землю, що виявилося, що тим хто її обробляв не стало, хоча вони мають на це юридично обґрунтовані підстави.

-          Як ви збираєтеся відстоювати свої права?

Іван Ковтун: На захист своїх прав ми залучили всі інстанції. Ми неодноразово зверталися до голови держадміністрації М.Палійчука письмово та усно. На усному прийомі , він сказав, якщо я побачу порушення то особисто вступлю в позов. На сьогоднішній день він уникає прийому з нами. Тому, що п’ять місяців ми приходимо на прийом, і кожний раз він зайнятий. Але ж для того ж існує раз в місяць – день прийому. Обласна держадміністрація відхиляється від позову. Ми навіть готові проплатити адвокатські послуги для ОДА, щоб вона виступила позивачем по даній справі. Та вона відмовляється.

-          Ви зверталися до ЗМІ за допомогою у висвітленні цього питання?

Іван Ковтун: Зверталися в обласне телебачення «Галичина». Ми написали заяву, а відповіді досі не отримали. Зверталися  також в обласну газету «Галичина», де нам сказали, що розглядатимуть це питання, якщо ми заплатимо гроші. Тому нам дешевше обійдуться витрати на суд, ніж платити за додаткову інформацію у ЗМІ.

Стефанія Заячук: Дії теперішньої влади нагадують мені часи Радянського Союзу. Коли прийшла радянська влада, і організовували колгоспи у нас поле забрали. І мама лишала нас малих і йшла в колгосп. І колгосп виділив нам ділянку під сінокіс. І цю ділянку ми тримали до 1990 року, доки не почався земельний поділ. І тоді забрали цю ділянку, і дали іншу у цьому ж масиві. А тепер і цю забирають без заміни.

Ситуацію із землею у Пасічній спеціально для «ОстроВа» прокоментував Зіновій Фітель – перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради: „Територіальним комітетом були розділені землі між жителями мікрорайону Пасічна та жителям міста Івано-Франківська. І це було зроблено по взаємній згоді, що певна кількість ділянок виділяється пасічнянам, а інша кількість виділяється на чергу. На сесії міської ради усі ділянки були затверджені за людьми згідно списку територіального комітету. І я минулого тижня мав зустріч із Пас ічнянським територіальним комітетом, і ніхто не порушував питання про те, що хтось щось у них забрав. Територіальний комітет м-н Пасічна визначає, кого з пасічан вони затверджують у список на отримання земельних ділянок. Є категорія людей, яка вважає, що це неправильно. Мені зустрічалися 2-3 прізвища, які мені зустрічалися в нашій переписці. І все. Ніякого конфлікту я там не бачу. ” 

В коментар «ОстроВу» Іван Саміла – начальник відділу індивідуального будівництва міського управління архітектури та містобудування, сказав таке: „Усі питання із землею вирішував територіальний комітет. Якщо хтось не отримав ділянки під індивідуальне будівництво, значить її отримав раніше. 14 квітня 2009 року сесією міською ради було утверджено, що поділ загальної кількості ділянок (249), 196 земельних наділів отримають жителі Пасічної, 153 ділянки отримає міськвиконком. Тож, міськвиконком отримав менше, ніж жителі Пасічної. Письмових скарг до мене особисто не надходило”.

Людмила Ходоровськ



а, "ОстроВ"