Події 9 травня знайшли своє місце на всіх передовицях всіх галицьких газет. Пишуть багато різного, але тенденція така: всі провідні газети Галичини однозначно критикують владу за влаштовані провокації; симпатії – на стороні тих, хто виступав проти червоних прапорів. Ось заголовки статей газет Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей: «Кривавий колір реваншизму» («Галичина», Івано-Франківськ); «В Івано-Франківську міліція охороняла червоні прапори від депутатів» («Західний кур’єр», Івано-Франківськ); «Свято Перемоги з камінням і кулями: кому це вигідно?» («Поступ», Львів); «Якби не червоні пропори…» («Вечірній Івано-Франківськ»); «Дуже загадкові погроми» («Експрес», Львів); «Під забороненими прапорами» («Галицький кореспондент», Івано-Франківськ); «О.Тягнибок: Ми не били ветеранів» («Експрес», Львів); «Вони дограються» («Вільне життя», Тернопіль). «Вони» - це, звичайно, ті, що вийшли на День Перемоги з червоними прапорами та георгіївськими стрічками. Наводити цитати з даних статей на разі немає потреби, оскільки все написане було сотні раз озвучено з усіх можливих трибун і в т.ч. у ЗМІ. А поки політики та громадські активісти розбираються між собою, хто з них справжній провокатор, а хто ні, населення Галичини реально стурбоване іншими проблемами. «Приказка “дешевий як борщ” уже не актуальна. З нинішніми цінами на овочі навіть звичайний борщ перестав бути стравою на щодень – пише газета «Високий замок». - Сподівалися, уже у травні, коли почнуть з’являтися молоденькі бурячки та капуста, ціни впадуть. Та де там. Такої дорожнечі не пригадують ані покупці, ані продавці. Морква зараз коштує по 10 гривень за кілограм, картопля – 6-7 гривень. Щоб купити самі овочі на борщ, треба гривень тридцять. Звичайно, ані кілограм моркви, ані кілограм картоплі до борщу не йде. Але коли починаєш усе це “щастя” чистити, то добру частину доводиться викидати у смітник. Крім того, як каже наш сусід, “борщ без м’яса – то є зупа, хлоп без вусів – то є...”. Ну, ви здогадалися. Тобто хоч якесь реберко у борщі мусить бути. А це ще гривень 15 (кілограм ребер з на ринку коштує 25-35 гривень, залежно від того, скільки на них м’яса). Не дивно, що багато господинь зараз обходиться готовою заправкою до борщу (8-10 гривень)». «Головка білокачанної капусти коштує майже 40 гривень, - пише газета «Експрес». - Капуста – стратегічний український овоч, який традиційно завжди був одним із найдешевших. Ще 10 років тому в травні він коштував 60 копійок за кілограм, у травні 2005-го – 1 грн. 25 коп., Але цього року білокачанна втратила «почуття міри»: 19-23 грн. за кілограм – такий її ціновий діапазон у регіонах. Це більше, аніж коштують яблука (хоча і їх ціна шокує), не кажучи вже про апельсини, банани, мандарини, лимони. Але, що дуже дивно, стара капуста обігнала за ціною навіть свіжу, молоду… Та чому нас дивує лише ціна капусти? А стара картопля, морква, буряк по 10 гривень за кілограм – хіба ж це не нонсенс? Чому ця городина така дорога? Бо всюди – побори, бо не весь наш бізнес через податкові побори дожив до весни, тож нема кому наповнювати прилавки». Про те, як почувається галицький бізнес підприємці розказували губернатору Прикарпаття М.Вишиванюку на зустрічі в облмуздрамтеатрі. «Як з'ясувалося, найбільші проблеми в Івано-Франківську мають звичайні дрібні підприємці, які працюють на ринках чи у торгових центрах – пише газета «Галицький кореспондент». - Голова громадської організації "Комітет підприємців міста Івано-Франківська" Юрій Метлюх поцікавився, у кого з тих, хто працює на базарі, є кошторис на виконання послуг до договору про оренду торгових місць. Виявилося - ні в кого, хоч це і передбачено законодавством. Наприклад, для торговців на вулиці в ціну оренди чомусь закладається вартість води, газу, електроенергії. Однак, коли підприємці звернулися в юридичний відділ міськвиконкому з проханням впорядкувати договори оренди, отримали, як каже Метлюх, "якусь недолугу відповідь". Мовляв, це не компетенція міської влади. Тому Юрій Метлюх вимагає попередити Віктора Буджака, начальника юридичного відділу Івано-Франківського виконкому, про службову невідповідність та негайно розробити і впровадити типові договори оренди місць на ринках як додаток до правил торгівлі. Підприємець Михайло Павлюк, який донедавна працював у торговому комплексі "Троян", поскаржився, що керівництво ринку щороку збирає плату за торгове місце у розмірі 10 тис. грн. без жодної документації. "На мою вимогу видати квитанцію мені пригрозили: тебе що, викинути? - розповідає підприємець. - Свою погрозу дирекція в особі Савчука Романа і здійснила". Товар підприємця адміністрація ринку викинула на смітник. Ні міська влада, ні правоохоронні органи на скарги Павлюка не відреагували». «Форум «Влада і бізнес – партнери» розпочався із настанови голови облдержадміністрації - «сміливіше висловлювати претензії до обласної і місцевої влади, щоб оперативно їх побороти, - розповідає газета «Західний Кур’єр». - Послуговуючись «вільним мікрофоном», виступаючі говорили про «невмирущу чиновницьку бюрократію» з вимаганням «довідки для довідки». Чимало негативної інформації прозвучало про роботу ринків та торгових центрів в місті Івано-Франківську. Власники останніх не поспішають укладати угоди з орендарями своїх приміщень щодо сталої орендної плати, самовільно змінюють її, а незгідних з ними погрожують виселити, шантажують. Процедура сплати коштів за оренду «часто є непрозорою». Окрім того, в укладених з адміністраціями ринків угодах відсутні кошториси надання послуг та їх перелік. За словами підприємців, ніхто не знає, яке саме комунальне майно, що є власністю громади, знаходиться на територіях ринків, як воно використовується і в кого на балансі перебуває… Щоб виправити ситуацію, підприємці пропонують перед процедурою передачі землі в оренду проводити конкурси». Тим часом консул Республіки Польща у Львові Гжегож Опалінський в інтерв’ю газеті «Високий замок» розповів про численних львівських шахраїв: «Коли йду на роботу, мене по дорозі смикають за рукав і пропонують оформити польську візу...». Далі пан Консул каже таке: «До кінця квітня ми видали понад 100 тисяч віз. Кількість виданих віз зросла на 10%, тобто на 30 тисяч віз… Згідно із угодою між українським Кабінетом Міністрів і Єврокомісією, маємо видавати візу у термін до десяти днів… Польща потребує багатьох українських працівників. Бо наші народи пов’язані культурно і ментально. Робота у Польщі доступна і легальна, і, як показує досвід, там можна працювати до півроку. Торік наше генконсульство видало понад 70 тисяч робочих віз жителям Львівщини. Ми якось порахували, що тільки один польський «консулят» у Львові видає більше шенгенських віз, ніж усі інші польські консульства в Україні. У Львові видаємо найбільшу у світі кількість віз – близько 300 тисяч на рік… Україна займає особливе місце у польській зовнішній політиці, є нашим стратегічним партнером» Огляд підготував Андрій Мева, «ОстроВ»
