Відбувши губернатором Івано-Франківщини дев’ять років за часів другого українського президента до моменту виходу на помаранчевий Майдан перед Івано-Франківською ОДА в перший день проголошеної революції 2004 року, Михайло Вишиванюк не збирався покидати найвищу обласну посаду. «У мене два записи в трудовій книжці, - любив казати Вишиванюк, - голова колгоспу імені Степана Мельничука Коломийського району та голова Івано-Франківсько ОДА». Щоправда, за часів помаранчевих демократів Вишиванюку так і не вдалося повернутися на своє місце в «білий дім», і не стати послом якоїсь країни ближнього чи дальнього зарубіжжя, куди його постійно «посилали» представники громадсько-політичного середовища та ЗМІ. Зрештою, пісня про відставку Вишиванюка і відправку керувати посольством якоїсь дружньої країни пішла в народ чи не одразу після першого призначення Вишиванюка на посаду губернатора 26 лютого 1997 року. З того часу Вишиванюка постійно «знімали», «шукали йому замін», «призначали міністром сільського господарства або послом в Грузію, Польщу, Словаччину, Румунію, Канаду». Однак Вишиванюк вірно беріг тільки два записи в своїй трудовій книжці. І отримав тепер мабуть і третій (поновлений запис): 27 березня 2010 року президент України призначив його губернатором Прикарпаття. Стару пісню про відставку Вишиванюка, яку завжди заспівували в коридорах його апарату, сьогодні згадали знову. Причому сталося це на цих вихідних. «Екс-міністр з питань надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич може очолити Івано-Франківську область. За деякими даними, його кандидатуру лобіює віце-прем'єр Андрій Клюєв» - таку сенсацію повідомило видання "Фокус". І пішло й поїхало. Заспівали усі ЗМІ. Більше того, навіть Вишиванюк допоміг їм у приспіві: «Я завжди був готовий залишити посаду і завжди пам'ятав, що посаду ніхто не приватизує, що прийде час, коли треба буде піти. І таке розуміння дуже допомагає, утримує в певних межах щодо слів і дій...» - сказав М.Вишиванюк. Але ж ось комусь спало на думку додзвонилися до самого Шуфрича і той одразу спростував таку інформацію: «Мене дивують останнім часом часті інформаційні спроби „призначити“ мене керівником уже цілого ряду областей. Ось і остання, згідно з якою я нібито повинен обійняти пост голови Івано-Франківської адміністрації, не відповідає дійсності. Я з величезною повагою ставлюся до Михайла Васильовича Вишиванюка. Мені навіть складно уявити керівника, який краще ніж він знає Прикарпаття, любить і вболіває за нього. І чим довше він пробуде на цій посаді, тим краще для регіону», — сказав Нестор Шуфрич журналістам. Чому стару пісню з відставками Вишиванюка запускають в ЗМІ можна зрозуміти, осягнувши саму постать пана Вишиванюка та його особисту ментальність. Вишиванюк уособлює в собі риси простого галицького хлопа, який потрібен при будь-якому політичному режимі на окупованій території. Чи фашисти, чи комуністи прийдуть, чи ще які окупанти («донецькі бандити»?), такі люди як Вишиванюк допомагають галицькому населенню переживати нашестя: годувати худобу, садити городи, народжувати дітей. Усі в ліс не підуть і в криївках не поховаються - хтось мусить створювати імідж мирного населення в селах та містечках і утримувати повстанців у лісах. Вишиванюк об’єднує всіх галичан Прикарпаття не залежно від конфесії чи партійної орієнтації. Мабуть немає такої людини в наших краях, яка б могла мати якусь образу на Вишиванюка. Більше того, значна частина посадовців, чиновників, партійних керівників, депутатів, і навіть церковних служителів та журналістів завдячують своє існування саме Михайлу Васильовичу, адже він не тільки благословив їх на служіння в різних структурах (партіях, коаліціях, церквах, ЗМІ, тощо), але й навчив практичному застосуванню золотого галицького правила: «добре теля дві корови ссе». Тому в команді Вишиванюка, як правило, ніхто не пропадає, у нього як у доброго голови колгоспу для кожного знайдеться робота за розумом та здібностями. Не дивно, що у вищих ешелонах влади Прикарпаття керують такі «не замінимі» особи як син помаранчевого нардепа З. Шкутяка – Петро Шкутяк, рідний брат нардепа від НУНС Лілії Григорович – Любомир Малофій, сподвижник помаранчевої революції 2004 року Руслан Гусак, і ще сотні подібних діячів, які тримаються за владу при всіх владах, і ніколи не потрапляють в опозицію, бо в Галичині опозиції не було і немає. Тут навіть представники Партії регіонів Галичини восхваляють Бандеру та героїв УПА, виступають в супереч рішенням своєї ж партії проти двомовності, і, взагалі, відрізняються від інших правих партій тільки тим, що мають іншого кольору партійні квитки. Звичайно і у них є ідейні товариші, які вимагають чистоти рядів, але в Галичині таких прийнято не сприймати всерйоз, більше того, їх вважають «п’ятою колоною», тож, забравши всю повноту влади на себе, люди типу Вишиванюка захищають «нерозумних» від справжнього народного гніву і погромів. Тому й вони, представники «п’ятої колони», в усій своїй більшості вдячні Вишиванюку за своє мирне існування на теренах Прикарпаття. А ще М.Вишиванюк, як справжній галичанин, не скупиться у похвалі діючого президента. Здається, крім Ганни Герман (також галичанки) Януковича ще так ніхто високо не оцінював. Вишиванюк порівнює Януковича (мало не у всіх своїх виступах у ЗМІ) із Черчіллем. Більше того, називає Януковича «українським Черчіллем». Звичайно, пересічний галичанин мало що знає про Черчілля, окрім самого прізвища, а сам Янукович, з огляду на свою проФФесорську постать, начебто немає нічого проти такого порівняння. Хоча сам Черчілл, мабуть, би образився, але хто б його питав. Тим паче, як? М. Вишиванюк обіцяє «українському Черчіллю», себто Януковичу 70% голосів виборців Прикарпаття на наступних президентських виборах в обмін на своє губернаторство аж до 2020 року. "Я ще раз нагадую, що буду працювати з Віктором Федоровичем Януковичем до 2020 року", - сказав під час нагально зібраної прес-конференції М.Вишиванюк. - І запам’ятайте сьогоднішню дату, сьогоднішню прес-конференцію, сьогоднішній мій прогноз, коли Івано-Франківська область у 2015 році проголосує за Віктора Федоровича – 70% голосів… Цей прогноз базується на тому, що різко буде піднято рівень життя, добробут наших людей за рахунок збільшення інвестицій в економіку нашої держави". Не відомо як буде з «добробутом», але в політичному відношенні для набрання Януковичем бодай 30% на Прикарпатті треба буде, щоб представники Партії регіонів потроху зачинали ходити у формі СС «Галичина» і витісняти з мітингів своїх колег із партії ВО «Свобода», які активно спекулюють на темі українського націоналізму. Тим часом об’єктивних причин для відставки Вишиванюка немає. Новий-старий губернатор вивів протягом 2010 року місцеву господарку на 5 місце серед інших областей України за соціально-економічним розвитком. А ще - на останніх місцевих виборах не тільки сам губернатор пройшов від Партії регіонів до обласної ради, але й завів «регіоналів» чи не в кожну районну та міські ради. Тим часом призначення на посаду голови Івано-Франківської ОДА «свободівця» О.Сича, яку політологи розцінюють як єдину відчутну поразку Вишиванюка, можна навпаки вважати його перемогою. Адже конформістське політичне минуле О.Сича і робота в команді колишнього мера Івано-Франківська З.Шкутяка на посаді заступника з гуманітарних питань (2002-2006) залишила в гуманітарній сфері Івано-Франківська тільки спогади про наполегливі настанови Сича латати дірки в парканах садочків та шкіл. Що ж до політичного піару на темі Ленкавського та інших героях ОУН - то це свята справа для кожного галицького політика: плюнути в сторону Кремля, погрозити черговому патріарху РПЦ і проголосити в пресі незалежність України від окупантів за прикладом Ярослава Стецька на одну ніч (30 червня 1941 р. в окупованому фашистами Львові проголосили Акт проголошення Української Держави й обрали Я. Стецька прем'єром Українського Державного Правління). Тепер на відміні від 1941 року справжніх революціонерів в Галичині і днем з вогнем не знайдеш. Тому то призначення губернатором Прикарпаття Нестора Шуфрича ( чи будь –якої особи з такою харизмою) без сумніву активізувало б громадсько-політичне життя Прикарпаття корінним чином. Тоді б Прикарпаття народжувало Че Ґевар кожного тижня. А так, поки що галичани тихо «бавляться в політику», співають старі пісні старого губернатора, й сподіваються на народження галицького Че. Василь Хом’як, «ОстроВ»
