Особливості політичної реклами кандидатів на посаду міського голови Івано-Франківська

З початком офіційної виборчої кампанії боротьба за крісло міського голови Івано-Франківська різко активізувалась. Якщо до нещодавніх пір претендентів, які офіційно оголосили про участь кампанії, було лише четверо і саме між ними точилася основна боротьба за увагу виборця, то лише протягом останнього тижня про свої мерівські амбіції оголосили ще двоє місцевих політиків. В подальшому їх кількість обіцяє лише зростати, адже охочих «поуправляти» в обласному центрі було завжди вдосталь...

Втім, судячи з риторики, вже зараз стає зрозуміло, що виборцю прийдеться обирати не серед конкретних та ефективних механізмів вирішення численних проблем, які склалися в місті, та шляхів його подальшого розвитку, а в черговий раз визначати найбільш гідного за якісно іншими критеріями. Краса, посмішка, статура, вдалий салоган нарешті… Чомусь так і хочеться згадати рекламу про «звірятко», яке загортає шоколад у фульгу. Тільки в нашому випадку у красиву обгортку з великим бантиком загортають самого «звірятка», даруйте кандидата…

В зв’язку з цим доречно буде простежити на чому власне намагаються закцентувати увагу кандидати, «продати» себе виборцю?

Юрій Соловей

Голова «Громадського Форуму» є давнім опонентом чинного міського голови і його головним конкурентом водночас. Якщо б вибори відбулися в травні, то Юрій Соловей, чия передвиборча кампанія якраз виходила на фінішний спурт,скоріш за все змінив б на посаді Віктора Анушкевичуса, який саме переживав черговий пік критики на свою адресу. Однак, зміна закону про вибори як мінімум на півроку залишила кожного на старих місцях.

З початком осені кампанія Солов’я знову активізується. Чого лише варта акція кандидата з нагоди першого дзвоника, коли Юрій Соловей дарував «першачкам» пакунки з власними календариками, наліпками та значками. Варто зауважити, що це не перші заходи схожого характеру в інтерпретації кандидата – встановлення за сприяння голови «Громадського Форуму» дитячих майданчиків та ремонт різноманітних об’єктів комунальної власності в під’їздах вже стали звичним явищем для мешканців міста і особливо нікого не здивують. Більше того, все частіше почала поширюватися інформація про те, що грошова частка мешканців будинків у такого роду є ремонтних роботах є не такою й малою… Потрібно було щось нове.

На диво вчасно виникла ідея з «Порто Франко». Нещодавно під егідою Солов'я в обласному центрі відбувався культурно-мистецький фестиваль, який тривав близько тижня й викликав чималий ажіотаж серед населення. Незважаючи на те, що до участі й фінансування долучилося чимало людей, позначка «За підтримки Юрія Солов'я» дала зрозуміти на чию виборчу кампанію працювало організоване дійство.

Варто зауважити, що Юрій Соловей значну увагу у своїй кампанії приділяє позиціонуванню своєї особи в країні як такої, що має найбільше шансів на успіх на найближчих виборах. Кандидат постійно намагається брати участь в різного роду акціях та ток-шоу.

Доречно відзначити те, що в своїй риториці політик дуже часто висловлюється так, наче вибори він вже давно виграв. Звичайно, впевненість кандидата не може не вселяти оптимізм, однак, головне, передчасно не повірити у перемогу…

Надзвичайно полюбляє Соловей покритикувати й чинну владу. Нещодавно політик багато й охоче розповідав про економічну ситуацію в місті та власних ініціативах. Голова «Громадського Форуму» наскільки стривожився економічним становищем обласного центру, що вирішив зібрати круглий стіл по обговоренню актуальних проблем підприємництва. Варто зазначити, що Соловей систематично намагається прив’язати і дотримуватися такого собі іміджу фахівця з економічних питань, який досяг вагомих здобутків, перебуваючи у владі, і обіцяє перетворити місто на економічний центр Західної України.

Водночас, кандидат «працює» з різноманітними категоріями населення, намагаючись залучити їх до підтримки своєї особистості. До прикладу, не так давно політик збирав аналогічний круглий стіл для працівників медичної галузі та освітян. Соціальна тема ж наскільки сподобалася кандидату, що поряд з соціальними аптеками та магазинами в місті може відкритися ще й комунальний банк.

На  додачу кандидат вирішив заполонити місто власними білл-бордами та сіті-лайтами. «2010. Юрій Соловей. Лідер. Франківець. Професіонал». Схоже, політик вирішив нагадати всім про свої достоїнства й водночас поєднати в собі риси, яких не вистачає його головним конкурентам.

 Павло Андрусяк

Широку інформаційну кампанію розгорнув й Павло Андрусяк. Обласним центром вже пройшло 2 хвилі інформаційної кампанії кандидата. В першій були розміщені сіті-лайти із зображенням Андрусяка й мессиджом «Мер повинен любити своє місто». Нещодавно ж з'явилися сіті-лайти «Нова Галичина. Нове місто».

Відзначився активністю Андрусяк й у зв’язку з початком нового навчального року. Агітматеріалів на відміну від опонентів він не розповсюджував, однак знайшов іншу тему – чергова модифікація підручників з історії України, здійснена Дмитром Табачником. Піддавши критиці такі дії міністра освіти, Павло Андрусяк повідомив, що у зв’язку із зникненням із підручників інформації про голодомор, українську повстанську армію, зокрема зображення Романа Шухевича, в кожній школі буде встановлено портрет великого сина Українського народу.

Доречно буде зауважити, що передвиборчу кампанію Андрусяк намагається будувати, позиціонуючи себе в першу чергу як голова громадської організації «Нова Галичина», з якою він збирається докорінно змінювати тип мислення серед політиків та широкої громадськості. Напередодні дня Незалежності політик під егідою організації, яку він до речі також очолює, організував флеш-моб-акцію «Закатай совок!». Відомі письменники, депутати обласної та міської рад та звичайні івано-франківці символічно позбувалися радянського мислення.

Асоціації з Єдиним Центром цілком можливо могли стати не лише джерелом постійної критики на адресу кандидата, загрожуючи певним несприйняттям політика громадськістю, але й втратою відсотка голосів на самих виборах. Це, вочевидь, добре розумів і сам Андрусяк, неодноразово заявляючи, що міський голова має бути позапартійний, виступати посередником між політичними силами, перебуваючи поза партійними зобов’язаннями, бути ефективним управлінцем.

Тому вихід кандидата із рядів Єдиного Центру і складення ним повноважень керівника Івано-Франківської обласної організації партії видавалися доволі логічними і прогнозованими. Однак, те, що політик покинув партію несподівано і безпосередньо напередодні виборів, змушує замислитись про можливість певного тиску на кандидата.

Щодо самого Андрусяка, то відповідно до закону про місцеві вибори, кандидата на посаду міського голови може висувати лише політична партія, однак аж ніяк не громадська організація. Відповідно, навіть у статусі позапартійного, політику доведеться йти від партії. Наразі Андрусяк повідомив, що готовий вести переговори з різними партіями, хто погодиться підтримати позапартійного кандидата. Якщо ж зважити на те, що вільне ніше залишилося не у багатьох, а в силу своїх родинних коренів участь кандидата в окремих політичних силах є виключеною, варто сподіватися, що це цілком може бути одна із партій націоналістичного спрямування.

Андрій Микитин

Ще один кандидат на посаду міського голови особливою агітаційною кампанію хоч і не відзначається, однак саме він чи не найбільше серед усіх кандидатів на даний момент часу провів прес-конференцій. Намагаючись постійно залишатися на слуху, Микитин змушений щоразу створювати інформаційні приводи й радувати громадськість численними резонансними коментарями. В силу екстравагантності та бурхливої фантазії це йому наразі вдається.

Так, спочатку лідер ГО «Наше місто» у зв’язку з популярністю теми проведення праймеріз на цих виборах не лише запропонував кандидатам на міського голову Івано-Франківська провести праймеріз поміж собою, щоб визначити найбільш достойних, не розповівши при цьому детально про механізм за яким він збиратиметься виставити свою кандидатуру на праймеріз, але й зробив цілу низку інших ще більш одіозних заяв.

Для початку Микитин порадив окремим політикам кинутися під автобус чи здійснити самоспалення, щоб у такий спосіб довести громадськості свою патріотичність. Втім, сам Микитин до самогубства вдаватися не збирається, адже роботи в кандидата непочатий край.

До прикладу, Микитин вже тривалий час виступає за перейменування назви обласного центру та зміну герба міста. Якщо спочатку вдалим на думку кандидата було повернення назви Станіславів, то тепер Микитин знайшов ще більш підходящу назву – Новий Галич або ще краще Нью Галич. Любов політика до західної культури й тут дала про себе знати. Допоки ж обласний центр в очікуванні приїзду американського юриста, яким так вихвалявся Микитин, політик практично виступив проти будівництва житла й розвитку інфраструктури в Калуші – мовляв, всіх слід переселити в Нью Галич.

Далі – більше… Виявляється, Андрій Микитин балотується в мери Івано-Франківська, щоб прогнати диявола з міської ради. Нечистий оселився туди скоріш за все у 2006, одразу після того, як міську раду покинув сам Микитин. Схоже, в місті з'явився ще один екзорцист, щоправда політичний….

Програма ж кандидата являє собою не що інше як акуратно переписані 10 Заповідей Божих.

Наостанок Андрій Микитин змінив партійну орієнтацію. «Нова політика» уже не в фаворі… Микитин очолив міську організацію партії "Народна влада", промінявши «Нову політику» на соціалізм. Щоправда, за всіма прогнозами, що з «Нової політикою», що з «Народною владою» шанси політика потрапити в раду й виконати свою місію не надто покращилися. Цікаво, з якого приводу і чим порадує Андрій Микитин на наступній конференції…

Віктор Анушкевичус

Чинний міський голова в силу об’єктивних обставин, в той час як опоненти вже давно вели активну передвиборчу діяльність, був змушений очікувати офіційного початку виборчої кампанії. Та й розпочинати кампанію ще до офіційного старту меру було б не надто етично. Разом з тим, статус міського голови сам по собі є приводом для постійної дислокації на шпальтах місцевих ЗМІ та сюжетах новин на ТБ, а тому нарікати Віктору Анушкевичусу на недостатню інформаційну присутність також не доводиться.

Наразі Віктор Андрюсович зайнятий вирішенням численних господарських питань в житті міста. Після влаштування «розбору польотів» з приводу святкування в обласному центрі Дня Незалежності, критики за надмірний піар різноманітних політичних сил (мабуть мер забув, що прапорів УНП було не менше, аніж інших партій), Віктор Андрюсович визначив завдання на найближчий період – ремонт доріг, підготовка до першого вересня та осінньо-зимового періоду. Міський голова навіть власноруч перевірив хід ремонтних доріг на вулиці Новгородській.

Останнім  часом Анушкевичус з особливою  активністю намагається прищепити  собі імідж господарника, яким на переконання багатьох і має бути міський голова. Однак, значна кількість проблем, що не вирішувались роками та систематична критика постійно стоять цьому на заваді. Господарським талантам Віктора Андрюсовича громада дасть оцінку вже 31 жовтня. Наразі ж міському голові залишається, як він сам каже, «працювати на благо дітей та вірити в світле майбутнє».

+ 4 – 1 ?

 «Особисті» рахунки з Вікторем Андрюсовичем має Ігор Насалик. Чинний міський голова Калуша провів цілу кампанію по висвітленню власних намірів «йти на Івано-Франкіськ», однак в останній момент вирішив, що синиця в руках таки краще. Насалик повідомив, що знову балотуватиметься на мери Калуша. Таким чином,  незважаючи на передчасний статус одного із головних претендентів на посаду міського голови й можливість напряму «втерти носа» Віктору Андрюсовичу, Насалик обмежився лише переляком потенційних опонентів. В Калуші в Ігоря Степановича конкурентів як таких немає, натомість в обласному центрі їх хоч відбавляй. В цілому, прагматизм та розрахунок взяв першість над особистими амбіціями, хоча не варто відкидати й той факт, що скоріш за все Насалик просто не зміг досягти домовленості й консенсусу з місцевими елітами. Чого лише варто те, що проти кандидатури Насалика різко виступив голова ОДА Михайло Вишиванюк, в якого схоже свої плани на обласний центр і Насалика, з огляду на нещодавній конфлікт, в них немає…

Однак, як кажуть, за одного битого двох небитих дають. Дещо гіперболізуючи, однак замість Ігоря Насалика обласний центр лише протягом дня поповнився ще чотирьма потенційними кандидатами. Нова редакція закону про місцеві вибори дала можливість усім зареєстрованим політичним партіям висунути своїх кандидатів.

Цим одразу ж скористалася «Сильна Україна», яка, підводячи підсумки внутріпартійного праймеріз, не упустила можливості повідомити й про те, що партія висуватиме Віктора Козачка кандидатом на міського голову обласного центру та першим номером у списку «Сильної України» в міську раду. Якщо «сильну Україну» уособлює Сергій Тігіпко, то «сильний Івано-Франківськ» відтепер репрезентуватиме бізнесмен Віктор Козачок. Кандидат обіцяти нічого не буде, а працювати збирається так, щоб в місті не було соромно жити. Десь, якщо не помиляюся, ми вже це чули…

Народний Рух України на виборах міського голови репрезентуватиме Ліліана Сімонович. Наразі – це єдина жінка-кандидат на мерське крісло. Ліліана Сімонович очолює міську організацію партії і є депутатом міської ради, де займається молодіжною політикою і спортом. Не так давно пані Ліліана «прославилася» історією навколо народного дому «Княгинин». Його так не вистачало для молодіжної політики…

Зі своїм кандидатом схоже визначилася й «Свобода». Ним стане депутат обласної ради Руслан Марцінків. Політик напередодні не лише виступив за зменшення депутатів міської ради та значної кількості іноземних студентів, але й розгорнув широку «польову» роботу, проводячи зустрічі з виборцями в дворах будинків.

Активізувався з початком виборчої кампанії й Володимир Балагура. Його сіті-лайти «Твоя небайдужість – майбутнє нашого міста» ідентичні за змістом з сіті-лайтами Зіновія Шкутяка, однак дещо відрізняються за колірною гамою. Схоже, «Наша Україна» з своїм кандидатом також поволі визначається.   

Останнім ж претендентом став директор «Теплокомуненерго» Ігор Прокопів. Протягом свого перебування на чолі ТКЕ Прокопів проявив себе як доволі успішний управлінець, однак ціла низка методів, якими діяв політик навряд чи викличать схвалення в громадськості. Окрім того, Прокопів не є надто публічним й короткий термін кампанії навряд чи дасть можливість кандидату повністю зреалізуватися, не кажучи вже про те, щоб перемогти.

Інші ймовірні кандидати на даний момент часу особливої активності не проявляють, однак це лише наразі, поки «звірятко» дрімає….

Ігор Дебенко, політолог, спеціально для “ОстроВ»