Суббота, 23 сентября 2017, 03:201506126018 Написать нам Реклама на сайте Мобильная версия English

Вверх

Мінськ для Маріуполя
13.02.2015 13:43:30. Просмотрено 6999 раз. За сегодня — 0 раз.

Після надцяти годин перемовин у Мінську нормандська четвірка узгодила план дій щодо реалізації угод від 19 вересня. З'ясуємо, чим цей план обернеться для Маріуполя.


Для початку треба визначитися із тим, наскільки ми всерйоз сприймаємо нові домовленості і наскільки довіряємо путіну. Якщо щодо першого іще є певна дискусія, то щодо другого ніби є одностайність. Жоден договір із Московією не вартий паперу, на якому він написаний, і Мінські угоди - не виняток.

Але що ми маємо у цьому документі? Пункт 2 - "Відведення усіх важких озброєнь обома сторонами на рівні відстані з метою створення безпечної зони шириною щонайменше 50 кілометрів одне від одного для артилерійських озброєнь калібром від 100 мм і більше, безпечної зони ширною щонайменше 70 кілометрів для РСЗВ і шириною 140 кілометрів для РСЗВ "Торнадо-С", "Ураган", "Смерч", "Точка У": для українських військ від фактичної лінії сутичок, для збройних формувань окремих районів Донецької і Луганської області - від лінії сутичок згідо з Мінським меморандумом від 19 вересня".

Тож перше, що нам треба знати, - на всіх картах, де зображують безпечну зону, принаймні одна її частина зображена абсолютно правильно: бойовики мають відвести "Гради" до Новоазовська, "Урагани" і подібне - за кордон. При чому це стосується не тільки Приазов'я - майже по усій лінії сутичок безпечна зона для систем типу "Торнадо", які є на озброєнні тільки у Московії, передбачає їх виведення за територію України. Таким чином Порошенко з Меркель та Олландом дають змогу путіну по-тихому вивести свої війська і, що називається, "зберегти обличчя". Але то вже окрема історія.



Що ж стосується українських військ. Після публікації тексту угоди став зрозумілим іще один мотив (окрім відволікання уваги від Дебальцевого) для зненацького наступу "Азова" 10 лютого. Нагадаю, що, хоча Широкине, Павлополь, Комінтернове та інші села, звільнені внаслідок цього наступу, були умовно нейтральними, реальна лінія сутичок, по якій мали б відміряти безпечну зону, пролягала б десь по східних околицях Маріуполя, Сартані і Талаківці. Тоді б ми мали відвести артилерію на 25 кілометрів від Східного, тобто майже до Володарського і Мангуша.



Широке поле для роботи ДРГ, можна навіть з моря зайти і оточити Маріуполь з боку Бердянська та Запоріжжя. Але - пішли в наступ. Зсунули фактичну точку сутичок на пристойну відстань. За знаком, від Широкиного до Маріуполя 22 кілометри. А тут уже вступає у гру чинник "наскільки серйозно ми ставимося до цих домовленостей". Ми знаємо, як до них ставляться у Московії та в терорляндії, тому можемо собі дозволити мати якщо не аналогічне, то принаймні подібне ставлення. Отже, ми можемо припустити, 22 кілометри - це відстань не від поштамту до поштамту, а від межі до межі. І от ми вже зберігаємо наші війська на Лівому березі Маріуполя. А іще ми можемо припустити наші стоять не перед Широкиним, а одразу за ним. І от ми виграємо ще кілометри три. Тобто українська армія продовжує стояти там, де і стоїть, а то і просувається трохи на схід, якщо у цьому буде доцільність.

Більше того, в угоді не сказано, чи мається на увазі лінія сутичок на момент її підписання, чи на момент початку перемир'я. І на цьому ми також можемо грати. Якщо доведеться відійти від зрівняного з землею Широкиного, то ми завжди можемо сказати, що на 11 лютого ми там були, а отже відміряємо 25 кілометрів звідти. Якщо ж ми за півтори доби просунемося далі, то виграємо ще трохи площі для безпечної зони на наших умовах.

Правда, є і інший момент, який загалом для лінії фронту абсолютно позитивний, а для Маріуполя - трохи тривожний. Ясно, що зараз найбільша концентрація окупантів під Дебальцевим. Їм треба було взяти місто в котел, аби українські війська відійшли кудись за Артемівськ. Не вийшло - слава Богу. Це означає, що на півночі Донеччини лінія фронту вирівнюється, ніякого котла і близько, а отже бойовики знову розконцентровуються, і значна їх частка перекидається до Новоазовська.



Але, як ми знаємо, Маріуполь надійно захищений від навіть наймасштабніших спроб атакувати місто в лоб, війська у повній бойовій готовності. І, як ми з'ясували, армія не буде залишати місто, тобто ніякі маневри чи спроби оточення не можливі.

Столиця Приазов'я може спати спокійно. Навіть коли у гру вступить чинник "наскільки ми віримо путіну".