Вторник, 21 августа 2018, 04:531534816381 Написать нам Реклама на сайте Мобильная версия English

Вверх

Яким має бути Антикорупційний суд?
16.02.2018 16:26:33. Просмотрено 1870 раз. За сегодня — 0 раз.

З огляду на проблему відсутності в Україні реальної відповідальності за топ-корупцію та необхідність врешті-решт завершити формування вертикалі антикорупційних органів, створення Антикорупційного суду – вже давно назріле питання. Важливо, щоб в результаті була створена дійсно незалежна та політично незаангажована інституція, в якій підозрювані у вчиненні корупційних правопорушень чиновники найвищих рангів не зможуть уникнути справедливого покарання. 

Не так давно МВФ та Світовий банк зробили заяви з приводу невідповідності президентського законопроекту про антикорупційний суд №7440 рекомендаціям Венеціанської комісії. Безперечно, критика наших міжнародних партнерів заслуговує на увагу. Норми, що стосуються особливостей добору суддів та підсудності, мають бути обов’язково переглянуті у відповідності до рекомендацій Венеціанської комісії. Проте, це вже буде здійснюватися у стінах Верховної Ради, оскільки після заяв наших міжнародних партнерів щодо суперечливості законопроекту, президент вирішив перекласти відповідальність на парламент, який тепер повинен ухвалити цей довгоочікуваний закон. Невдовзі і прем’єр-міністр висловився на підтримку ідеї невідкладного ухвалення відповідного документа. Відтак, створення в Україні Антикорупційного суду вже є невідворотним.  

Незабаром на нас чекають гарячі баталії у Верховній Раді з приводу узгодження остаточної редакції закону. Кожна фракція переслідуватиме власні інтереси, але остаточний варіант законопроекту, безперечно, має враховувати рекомендації Венеціанської комісії. 

Аналізуючи заяви представників БПП з приводу антикорупційного суду, стає зрозумілим, що кінцева позиція президентської фракції буде зводитися до того, щоб, з одного боку, не допустити будь-якого реального натяку на потенційну незалежність суду, а з іншого – задовольнити вимоги міжнародних партнерів. З огляду на риторику провладної більшості та наближених до Банкової експертів, відповідність цим вимогам буде дотримана лише формально. 

Найбільш дискусійними під час обговорення в парламенті, ймовірно, будуть питання щодо відбору суддів та підсудності. Якщо нам вдасться вирішити їх так, як рекомендувала Венеціанська комісія, - ми отримаємо дійсно ефективний та політично незаангажований антикорупційний суд. 

Варто зауважити, що озвучені раніше президентом тези про відповідність Конституції та захист українського суверенітету – це не лише виправдання розбіжностей його законопроекту з рекомендаціями Венеціанської комісії. Вони є орієнтиром того, яким чином коаліція буде намагатись залишити у законі потрібні їм речі та, можливо, навіть переконати міжнародних партнерів, запевнюючи, що це питання Конституції та нашого суверенітету... 

Так, аргументи, чому не треба надавати міжнародним експертам вирішальну роль, чому суд не повинен обмежуватися справами НАБУ, вже пролунали у виступі голови депутатської фракції БПП в парламенті, коментарях авторів законопроекту та аналітиків, прихильних до Банкової. Але в результаті виникає питання, чи дійсно вони стосуються захисту Конституції та суверенітету.  

Тож проаналізуємо норми запропонованого законопроекту, які викликали найбільшу дискусію. 

По-перше, необхідно з’ясувати, яка модель відбору суддів дійсно буде відповідати рекомендаціям Венеціанської комісії.  

Нещодавно радник голови АП, автор президентського законопроекту Георгій Вашадзе у своєму інтерв’ю зазначав наступне: «Так, [у президентському законопроекті] міжнародні експерти мають право вето на кандидатів і потрібно 2/3 (11) голосів ВККС, щоб все одно призначити цього кандидата. Це відповідає рекомендаціям Венеціанської комісії, яка саме говорила, що «міжнародні експерти повинні мати «cruсial role», але cruсial – це не вирішальний».

Цікаво, що автори законопроекту замість того, щоб звернутись до Венеціанської комісії з проханням надати роз’яснення значення терміну «cruсial», почали вдаватись в деталі перекладу та взяли за основу їх власне трактування. Найкраща відповідь на тезу, висловлену радником голови АП, автором президентського законопроекту, став коментар секретаря Венеціанської комісії Томаса Маркерта «Європейській правді»: «Цей [запропонований у президентському законопроекті] механізм, мабуть, не дає експертам вирішальну (crucial (!) роль, про яку йдеться у наших рекомендаціях». У тому ж інтерв’ю пан Маркерт зазначив: «Ми [Венеціанська комісія] не написали, що повинно бути саме вето, але воно, безумовно, задовольняє наші рекомендації».

Щодо процедури відбору суддів Венеціанська комісія у своїх рекомендаціях пропонує два варіанти. Перший - включення представників міжнародних організацій і донорів у склад самої ВККС. Другий - утворення нового органу, який здійснює кваліфікаційне оцінювання кандидатів (підкреслимо – не призначає суддів, а визначає, чи може той чи інший кандидат обіймати посаду судді антикорупційного суду відповідно до встановлених Законом критеріїв). Відповідно, до складу нового органу (Конкурсної комісії, незалежної від ВККС) включені представники міжнародних організацій і донорів. На основі висновків Конкурсної комісії ВККС і Вища рада правосуддя ухвалюють рішення про формування списків суддів і подають їх президенту на підпис. 

Найбільш оптимальним в українському випадку є саме другий механізм, який дає надію на незалежність новоствореного антикорупційного суду та застерігає від потрапляння до складу суду кандидатів із сумнівною репутацією. 

По-друге, дуже суперечливою є теза про те, що нібито «суддів мають обирати українці», автором якої є Артур Герасимов, голова фракції БПП, та Георгій Вашадзе.

А.Г.:«…в нас є Конституція, у якій дуже чітко прописано, що суддівський корпус має обирати українська сторона».

Г.В.: «Орган, який створений для того, щоб призначати суддів, - це Вища кваліфікаційна комісія суддів України». По-перше, Конституція України взагалі не містить приписів, хто і як має обирати суддівський корпус. 

Єдина імперативна вимога зазначається лише в контексті того, що судді мають призначатись президентом на підставі рекомендацій Вищої ради правосуддя. 

Утім, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії, роль міжнародних експертів жодного стосунку до призначення суддів не має, оскільки останні здійснюють лише кваліфікаційне оцінювання, тобто мають бути своєрідним фільтром.

По друге, дійсно, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» існує ВККСУ, яка здійснює в тому числі й кваліфікаційне оцінювання та добір суддів. Однак, ніде в Конституції не передбачено, що виключно цей орган має здійснювати добір суддів. У ст. 131 Конституції України зазначається: «Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів».

Тобто, норми Основного Закону допускають утворення іншого органу для кваліфікаційного оцінювання суддів антикорупційного суду – наприклад, Конкурсної комісії, у складі якої будуть представники держав-донорів, як в одному з варіантів, запропонованих Венеціанською комісією.

Отже, саме від процедури відбору суддів буде залежати те, наскільки новостворений орган стане ефективним в контексті забезпечення правосуддя стосовно підозрюваних у вчиненні корупційних правопорушень топ-посадовців. 

Крім цього, наші міжнародні партнери радять обмежити підсудність виключно кримінальними справами, досудове розслідування в яких здійснюють детективи НАБУ. Що стосується президентського законопроекту, то у ньому подібного обмеження не передбачено.

У пояснювальній записці до законопроекту стверджується: « …такий підхід (обмеження підсудності АС справами НАБУ – прим. авт) до визначення підсудності Вищого антикорупційного суду … порушуватиме конституційний принцип рівності всіх перед законом».

Тобто, «дискримінуватиме» корумпованих топ-посадовців. Чому для дрібніших корупціонерів звичайні суди, а для нас – якийсь «не такий»?

Цей аргумент викликає питання: а як тоді у нас працюють НАБУ та САП з обмеженою підслідністю? 

Автори пояснювальної записки намагаються пояснити це наступним чином: «.. підслідність Національного антикорупційного бюро України визначена як за предметною, так і за суб’єктною ознакою – вчинення злочину певною категорією осіб … якщо при визначенні підсудності Вищого антикорупційного суду брати за основу компетенцію Національного антикорупційного бюро України, спеціалізований антикорупційний суд створюватиметься для розгляду кримінальних проваджень у злочинах, вчинених лише окремою категорією суб’єктів корупційних правопорушень».

У перекладі на побутову мову це означає приблизно наступне: НАБУ береться за вас за обов’язкової наявності двох умов: 1) ви здійснили корупційний злочин; 2) ви – посадовець певної категорії. Тобто через те, який злочин ви здійснили і через те, хто ви. Це – не дискримінація. Якщо ж обмежити підсудність АКС, він буде судити вас лише за однієї умови: ви є тим, чию справу розслідувало НАБУ. Вас судить саме такий суд лише через те, хто ви. А це, на думку авторів, вже дискримінація і порушення рівності перед законом. Наскільки ця аргументація змістовна, вирішуйте самі.

Проте, ймовірно, якщо в кінцевому рахунку підсудність антикорупційного суду не буде обмежена, він з великою ймовірністю буде перезавантажений великою кількістю справ, в результаті чого розгляд справ топ-корупціонерів буде тривати роками. 

Неможна не оминути і згадування тези про необхідність відповідності законопроекту суверенітету України.

Георгій Вашадзе: «[У президентському законопроекті] вони [міжнародні експерти] не тільки моніторять. [Такого, щоб вони] остаточно [вирішували питання відбору] - не може бути. Тому що це буде проти суверенітету… Венеціанська комісія говорить про суверенітет країни, про те, що міжнародні експерти не можуть призначати суддів в Україні».

Варто зауважити, що немає жодних підстав говорити про те, що участь міжнародних експертів у відборі кандидатів на посаду судді Антикорупційного суду стане посяганням на суверенітет України, адже такі експерти не втручатимуться у процес прийняття рішень українськими органами, не зможуть давати їм вказівки чи здійснювати на них вплив. Якщо б міжнародні експерти призначали суддів, приймали остаточні рішення, то це б і було порушенням національного суверенітету.

Більше того, як вище зазначалося, Венеціанська комісія не пропонує дати міжнародним експертам можливість «призначати» суддів. Вона лише проаналізувала співвідношення права вето міжнародних експертів і суверенітету, і у своєму висновку зазначила, що це є нормою міжнародної практики, яка є абсолютно виправданою в українських реаліях та жодним чином не утискає державний суверенітет.

Доволі неоднозначним аргументом є приведення до прикладу кейсу Словаччини: «У Словаччині суд визнали неконституційним». Автором позиції є Георгій Вашадзе.

Г.В.: «АС в Словаччині мав таку ж (обмежену виключно справами топ-корупції - прим. авт.) підсудність, але Конституційний суд визнав це неконституційним».

Цікавий, але достатньо маніпулятивний приклад, який, до того ж, можна легко використати проти прихильників президентського законопроекту.

По-перше, у Словаччині в основному сперечалися не про підсудність суду. Той суд ніколи не був виключно антикорупційним, а слухав справи, що були пов’язані із організованою злочинністю і зокрема – топ-корупцією. А неконституційність, наhttps://spectator.sme.sk/c/20003491/special-court-under-renewed-attack.htmlдумку противників суду, полягала у зависоких зарплатах для суддів спеціального суду та в особливій перевірці кандидатів Національним бюро безпеки.

По-друге коли суд у Словаччині визнавали неконституційним, це було частиною політичної боротьби, а не етапом вдосконалення судової системи. Його головними критиками були такі фігури як лідер партії «Рух за демократичну Словаччину» Владімір Мечіар, відомий своїми антизахідними поглядами, а такожhttps://www.theguardian.com/world/2000/apr/21/9кримінальною справою за фактом зловживання службовим становищем, та міністр юстиції Штефан Харабін, задіяний у великій кількостіhttps://spectator.sme.sk/c/20007602/harabin-takes-beef-to-eu-referees.htmlскандалів.

І хоча врешті-решт Рада правосуддя, незважаючи на обурення західних партнерів, таки визнала існування Спеціального суду таким, що суперечить Конституції – парламент швидко прийняв новий закон про створення Спеціалізованого Кримінального Суду, яким різниця у зарплатах була значно скорочена. Щодо особливих безпекових перевірок - у 2014 році вони взагалі були запроваджені поправкою до Конституції для усіх словацьких суддів.

Таким чином, словацька судова система успішно подолала напади одіозних політиків і вийшла з кризи навіть більш міцною. Маємо надію, що і в Україні будуть подолані напади на ідею створення дійсно незалежного Антикорупційного суду із врахуванням рекомендацій наших міжнародних партнерів, зокрема щодо процедури відбору суддів. Від цього напряму залежить успіх в боротьбі з корупцією у владній верхівці, тому для України дороги назад вже немає.