Четверта річниця "помаранчевої революції" в Івано-Франківську схоже відзначатися не буде. Зрештою другу й третю річницю тут також практично не відзначали. І це при тому, що Івано-Франківщина була одним з найбільш активних регіонів у проведенні революційних подій та першою з усіх областей не визнала результатів другого туру виборів Президента України. Сотні тисяч мешканців Прикарпаття поповнювали ряди учасників майдану у Києві та численних майданів в межах області.
Отже, як кажуть, є час розкидати каміння і час його збирати. Стосовно каміння "помаранчевої революції", чи вірніше її дивідендів, то їх визбирали дуже швидко, причому люди, які були завжди на керівних посадах, при владі і при грошах - як за часів Кучми так і за часів демократичних перетворень. З огляду на методи, якими звикли керуватися ці люди, можна назвати їх упевнено - дітьми Кучми. Бо якщо навіть вони зреклися свого патрона (за якого на виборах 1999 року віддали свої голоси й ресурси), то в помаранчевому Президенті вони намагалися побачити того самого Кучму, тільки у перелицьованому жупані. Отже, хто ж вони учасники революційних подій і "держателі акцій" "помаранчевої революції", як розподілились дивіденди?
Микола КРУЦЬ
Людина, яка свого часу по-царськи гостила Леоніда Кучму на своєму знаменитому господарстві при "Цементно-шиферному заводі" з усіма його виробництвами, починаючи від виробництва цементу і клею, до сметани, яєць страусів та перепелиць. В ті часи пан Круць зумів вдало скористатися зі свого становища і прийняти участь у приватизації цього стратегічного підприємства. Прийняти так, що більшість акцій опинились в його руках. Відтак, ставши депутатом Верховної Ради М. Круць в 2002 році втупив у фракцію "Наша Україна". Це дало йому можливість не тільки старе добро зберегти, а й суттєво розширити свої фінансові та ресурсні спроможності, зорганізувавши імперію цементної індустрії. Тижневик "Коментарі" № 123 за 2008 рік визнав М.Круця мільйонером з неймовірними як для простого галичанина статками в $63 млн. Хоча експерти вважають цю цифру явно заниженою.
Бізнес він контролює через сина Тараса Круця, який є найбільшим співвласником холдингу ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт». Круцю-молодшому належить 51% акцій цього підприємства. Свій бізнес Микола Круць починав із ВАТ «Івано-Франківськцемент», яке сьогодні контролює майже 45% українського ринку шиферу й 5% — цементу. За підсумками 2006 року, прибуток підприємства склав $1,7 млн. Зараз до холдингу ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт» входять ЗАТ «Завод будівельної індустрії» (Мукачеве, Закарпатська область), ВАТ «Долинський завод залізобетонних виробів» і ВАТ «Залізобетон» (Івано-Франківська область), а також три ВАТ у Львівській області — Дрогобицький і Червоноградський заводи ЖБІ й Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій, із сукупним обігом понад 70 млн. грн. на рік. І це далеко не повний перелік надбань народного депутата від блоку НУНС Миколи Круця
Депутат Верховної Ради пан Круць отримав назву від журналістів «великий німий» - не за любов до кінематографу, але за звичку вічно мовчати і ні з ким не конфліктувати. А мовчати було чому. Адже Круць взявся був за допомогу мешканцям міста, які й обрали його до парламенту по одномандатному Івано-Франківському округу, і відкрив свій знаменитий кабінет-приймальню прямо у міськвиконкомі навпроти кабінету міського голови. Проте в «білому домі» пану Круцю швидко довелося стулити писок і сидіти тихо. З роками зникла ця приймальня, а відтак і кабінет. Залишилися хіба тільки тисячі безрезультатних звернень простих громадян із своїми насущними проблемами. Ці звернення не могли бути вирішені народний депутатом, оскільки тут же напроти в міській раді сидів інший політичний персонаж – міський голова Зеновій Шкутяк, якого більшість цих звернень стосувалася і з яким Круць не хотів конфліктувати.
Відомий на Прикарпатті як рядовий комуніст, який став учасником останнього Пленуму Компартії України 1991 року. Це тоді, коли комуністи остаточно й на завжди програли вибори у Західній Україні, пан Зиновій ще їздив радитися до Києва, щоб створити демократичну платформу в КПРС разом з такими одіозними і вже забутими діячами, як Володимир Гриньов та компанія.
Усунення від влади Р.Ткача восени 2007 року з його командою «технократів» (самоназва), спричинило до поступового повернення впливу З.Шкутяка на владу в місті Івано-Франківську та області. Після призначення Миколи Палійчука головою ОДА в жовтні того ж року, відбулися значні преференції на користь команди Шкутяка. Так 25 грудня 2007 року першим заступником міського голови Івано-Франківська став близький до Шкутяка будівельник - Зіновій Фітель, а заступником міського голови з економічних питань 30-ти річний Ярослав Яцишин - партнер по бізнесу сина Шкутяка, - Петра. Сам же Петро Шкутяк, 1980 року народження, став першим заступником голови Долинської районної адміністрації. І ще один родич Шкутяка - його зять, Олег Коржак, очолив міську організацію партії «Наша Україна» та став заступником голови ОДА. Отже, внаслідок демократичних перетворить влада на Прикарпатті набула ознак сімейно-кланового підряду.
А ось ще один сімейний (медичний) кланчик – беззмінного народного депутата України з 1994 року Лілії Степанівни Григорович (Малофій).
Лілія ГРИГОРОВИЧ
За професією Лілія Григорович простий лікар-алерголог. А от вже її рідний брат Любомир Малофій, лікар патологоанатом, став начальником головного управління охорони здоров'я Івано-Франківської облдержадміністрації, депутатом Івано-Франківської міської ради по квоті НУНС.
Далі буде.